На Passeig de Sant Joan, неподалік монумента Жасінту Вердагеру, стоїть будівля, яка виглядає стриманіше за більшість каталонських споруд модернізму — і саме цим вирізняється. Палац Макая (Palau Macaya, або Casa Macaya) не намагається вразити хвилястими лініями чи яскравою кераміко: тут ставка зроблена на графічну білизну фасаду, вишукане різьблення й один із найвідоміших архітектурних жартів Барселони, захований у камені біля вхідних дверей.
Основна інформація
- Адреса: Passeig de Sant Joan, 108, Ешампле (L'Eixample), Барселона
- Роки будівництва: 1898−1901
- Замовник: Роман Макая-і-Жіберт (Romà Macaya i Gibert) — промисловець і бавовняний магнат
- Архітектор: Жузеп Пуч-і-Кадафалк (Josep Puig i Cadafalch)
- Охоронний статус: з 1976 року — об'єкт культурної спадщини національного значення (Bé Cultural d’Interès Nacional)
Цікаво, що будівництво Палацу Макая (1898−1901) майже повністю накладається на роботу того ж архітектора над Будинком Амальє (Casa Amatller, 1898−1900) — про це варто пам’ятати, бо саме одночасність цих двох проєктів і породила найвідомішу легенду будинку.
Фасад: стриманість замість надлишку
На відміну від багатьох сусідніх споруд модернізму з масивним розписним чи кам’яним декором, Палац Макая свідомо вирізняється стриманою елегантністю. Білосніжна штукатурка фасаду вкрита витонченими геометричними й рослинними візерунками у техніці сграфіто (sgraffito) — саме ці охристо-білі орнаменти надають будинку тієї графічності, за яку його впізнають серед інших робіт Пуч-і-Кадафалка. Виконала сграфіто команда майстра Жоана Парадіса (Joan Paradís).
Вікна, балкони й портали прикрашені вишуканим кам’яним різьбленням у неоготичному стилі — цю частину роботи взяли на себе скульптори Еусебі Арнау (Eusebi Arnau) та Альфонс Юйол (Alfons Juyol). Не менш важливу роль у загальному вигляді фасаду відіграють ковані елементи: розкішні залізні ґрати на балконах і біля вхідної брами створила майстерня Мануеля Балларіна (Manuel Ballarín) — одного з найвідоміших ковалів каталонського модернізму, який працював і над іншими знаковими спорудами міста.
Архітектурну концепцію будівлі часто відносять до так званого «романтичного» чи «патріотичного» періоду творчості Пуч-і-Кадафалка: тут поєднані елементи каталонської готики, ренесансу, а також арабески й мудехарські мотиви, особливо помітні у вирішенні внутрішнього дворика та кераміки.
Легендарна скульптура велосипедиста
На капітелі біля головного входу, з лівого боку, розміщений кам’яний рельєф із зображенням чоловіка на велосипеді. Цю деталь створили Еусебі Арнау та Альфонс Юйол як дружній жарт і водночас шану самому архітекторові. Річ у тім, що впродовж 1898−1901 років Пуч-і-Кадафалк одночасно контролював два великі будівництва — саме Палац Макая і Будинок Амальє. Щоб устигати наглядати за обома об'єктами, архітектор щодня їздив між ними велосипедом, і ремісники увічнили цю звичку прямо у фасадному декорі.
Цей жарт виявився настільки вдалим, що майстри вирішили повторити його ще раз, тільки приховано. На одній з капітелей уже внутрішнього дворика можна помітити другу скульптурну фігуру — людину, яка керує раннім транспортним засобом. Серед барселонських дослідників досі точаться суперечки, чи це ще один велосипедист, чи взагалі один із перших зображених мотоциклістів.
Бавовняний бізнес, захований у камені
Замовник будівлі, Роман Макая, заробив статок на бавовняному бізнесі — і архітектор не обійшов це стороною. У рослинних візерунках різьблення та сграфіто фасаду можна знайти завуальовані зображення квіток і коробочок бавовни — пряме, хоч і непомітне з першого погляду, відсилання до джерела багатства родини Макая. Це той самий прийом, який Пуч-і-Кадафалк уже застосовував у Будинку Амальє, де у фасадний декор так само вплетені какао-боби — символ шоколадного бізнесу власника.
Внутрішній дворик та освітлення
Планування будівлі відповідає давній каталонській традиції родової міської садиби (casa senyorial): через великі ворота екіпажі заїжджали прямо у внутрішній дворик (патіо), звідки величні кам’яні сходи вели на Planta Noble — головний поверх, де мешкала родина Макая. Верхні поверхи призначалися для оренди або службових приміщень.
Патіо прикрашене кованими елементами, керамічною кахлею (azulejos) та стрункими кам’яними колонами зі скульптурними капітелями. Якщо стати в центрі дворика й подивитися вгору, видно масивний кольоровий вітражний купол — світловий ліхтар, розроблений так, щоб м’яко розсіювати денне світло по всьому атріуму протягом дня.
Три життя одного палацу
Родина Макая прожила у власному будинку відносно недовго: після Громадянської війни в Іспанії й наступних соціальних змін будівля кілька разів змінювала призначення.
- 1940-ві — центр для глухонімих дітей. У 1947 році палац придбала ощадна каса Caja de Pensiones (сьогодні відома як «la Caixa»). Спочатку тут відкрили соціально-освітній інститут для дітей із порушеннями слуху та мовлення.
- 1976−2002 — перший культурний центр CaixaForum. Упродовж чверті століття Palau Macaya слугував головним художнім і виставковим центром фонду Fundació «la Caixa», поки не відкрився масштабний CaixaForum біля підніжжя Монжуїка (до речі, розміщений у ще одній будівлі Пуч-і-Кадафалка — колишній фабриці Касарамона).
- 2002−2004 — тимчасовий Музей науки. Поки будувався CosmoCaixa, саме в стінах Palau Macaya розміщувалася тимчасова експозиція барселонського Музею науки.
Сучасне використання
Сьогодні будівля належить культурно-соціальному фонду Fundació «la Caixa» і функціонує як центр соціальних та гуманітарних ініціатив під назвою CaixaForum Macaya. У приміщеннях палацу регулярно проходять конференції, круглі столи, публічні дебати, лекції та тематичні виставки — тобто будівля продовжує виконувати роль публічного культурного простору, яку отримала ще у 1970-х.
Практична інформація для відвідувачів
- Локація: Palau Macaya розташований поруч із монументом Жасінту Вердагеру (Plaça de Mossèn Jacint Verdaguer).
- Вхід: до внутрішнього дворика та вестибюля можна зайти безкоштовно у робочий час, з понеділка по п’ятницю з 09:00 до 20:00.
- Екскурсії: фонд періодично організовує безкоштовні архітектурні екскурсії з гідом — варто стежити за розкладом заходів CaixaForum Macaya.
Порада: якщо ви вже оглянули Будинок Амальє на Passeig de Gràcia, варте продовження маршруту — саме тут, на Palau Macaya, можна побачити «підпис» того самого архітектора в зовсім іншому, стриманішому виконанні, і водночас розгледіти скульптурний жарт про велосипед, який пов’язує обидві будівлі однією історією.
