— Тату, а Бог є?
— У нас в хаті є. А з церкви вже винесли…
Така сумна доля костелів, що залишились на півдні України після німецьких колоністів.
Руїни Зельцського костелу — найбільшого католицького собору півдня України
Це — найбільший католицький собор півдня України. Точніше, те, що від нього залишилося. Костел побудували на самому початку 20 століття німці-колоністи, які оселилися на цих землях. За радянських часів святиню перетворили на сільський клуб.
Костел Успіння Пресвятої Богородиці збудували переселенці з Німеччини в 1901. З кінця 18 століття на цьому місці розташовувалася велика німецька колонія Зельц. Зараз це селище Лиманське, на самому кордоні України і Молдови.
Де: с. Рибальське, зараз територія смт. Лиманське
Що: Собор Пресвятої Трійці
Поруч розташована колонія Кандель (Kandel, с. Рибальське, зараз територія смт. Лиманське) зі своїм католицьким собором Пресвятої Трійці, побудованим в 1892 році.
Німецьке селище Мангейм в Одеській області
На фото залишки католицької церкви Різдва Пресвятої Діви Марії, побудована в 1850 році, що колись прикрашала німецьке селище Мангейм в Одеській області.
Судячи по залишках двох гвинтових сходів праворуч і ліворуч від входу, храм мав дві вежі.
Костел був забудований в 1850 році та доживає свої останні дні.
Колонія Ельзас і собор святого Архангела Гавриїла
У селі Щербанка (колонія Elsass, Ельзас) збереглися залишки католицької церкви, побудованої в 1892 році - собор святого Архангела Гавриїла. За радянських часів була перебудована до невпізнання під шкільний спортзал.
Автомаршрут по німецьким колоніям Одеської області
На мапі goo.gl/maps/qe3NYs65weho6er56
Протяжність з Одеси: 90 км
Маршрут:
- Садиба Дубецьких-Панкеєвих або Садиба Вовка
- Колонія Мангейм і католицька церква Різдва Пресвятої Діви Марії
- Колонія Ельзас і собор святого Архангела Гавриїла
- Колонія Зельц і костел Успіння Пресвятої Діви Марії (на фото)
- Колонія Кандель і собор Пресвятої Трійці
- Бонусом кафе на березі Кучурганського лиману, де можна покормити лебедів
Всі собори та костели в закинутому стані. Більш того, і мене є передчуття, що за років в 10 від них не зостанеться нічого.
Собор в колонії Зельц міг би скласти конкуренцію костелам Західної України. Навіть зараз дух захоплює від масштабу та величності. Неймовірний
Руїни костелів — єдине, що нагадує про німецьке походження колишніх колоній. Від колишньої слави не залишилося навіть назв. Зельц став Лиманським, Маннгейм — Кам’янкою, Кандель — Рибальським, Люстдорф — Чорноморкою, Гросс-Лібенталь — Великодолинським і так далі …
- Німецькі колонії Миколаївської області
- Степове. Костел Св. Петра і Павла
- Сарата: німецька частинка колоритної Бессарабії
Історична довідка — звідки взялись німці на півдні України
Німці приїхали на південь України двома хвилями колонізації.
На початку XIX століття спостерігається значний приплив колоністів в Новоросію, Причорномор’я, Бессарабію, Крим. Початок масового заснування німецьких колоній було покладено маніфестом імператриці Катерини II від 22 липня 1763, яким іноземцям
дозволялося в'їжджати в Росію (а Україна тоді була територіально під владою Росії) і селитися, де забажають.
Хвиля колонізації активно тривала до смерті Катерини II в 1796 році. При царюванні її сина, Павла I, колонізація призупинилась, колоністів обклали новими великими податками.
У 1808 році виходить указ Олександра I «Про надання майнової допомоги та земельних наділів іноземним хліборобам в Новоросії». Починається друга хвиля колонізації Росії та України. Створюються колонії поблизу Одеси, Херсона, Миколаєва, Катеринослава, Тирасполя, Мелітополя, Маріуполя, в Криму.
Політика заселення Причорномор’я, що проводиться Олександром I, була більш цілеспрямованою і продуманою. Міністром Внутрішніх справ графом В. Кочубея була складена спеціальна програма колонізації Причорномор’я.
Масове заселення Причорномор’я почалося з 1803 року, коли в Дубосарський карантин прибули перші переселенці з Ульма. Це була надзвичайно важка і довга дорога, яку витримали не всі. Після двотижневого перебування на карантині переселенці прибули
в Одесу, де і залишилися зимувати. Навесні 1804 року розпочалося розселення колоністів на нових землях.
Скасування закону про колоністів Олександром II і русифікаційна політика Олександра III змусила частину німців в кінці 19 століття емігрувати з Росії в США і Канаду. Нащадки їх і сьогодні сприймають землю Причорномор’я як свою Вітчизну.
Дві війни з Німеччиною, революція 1917 року і наступні за нею розкуркулення, репресії завдали сильного удару по німецькій діаспорі Причорномор’я і Одеси. Німців засилали в Сибір і на Північ, садили в тюрми і концентраційні табори, розстрілювали.
Національні школи закривалися, колонії перейменовувалися. Після війни довгий час всі німці в масовій свідомості радянських людей асоціювалися з фашистами, тому батьки перестали давати своїм дітям національні імена, міняли прізвища (часто з примусу), не вчили рідної мови, щоб не зіпсувати долю, а іноді врятувати життя.
