В Японії більше витрачається паперу на виготовлення манги, ніж на виробництво туалетного паперу.
Привіт! Це подкаст Книжечки Лі і сьогодні його вам зачитає мій чоловік Ілля, бо ми будемо говорити про мангу загалом та про манґу «Ательє чаклунських капелюхів» зокрема. Я ще не встигла прочитати цю неймовірну чаклунську серію, а от Василинка і Ілля — встигли, тож і розповідати про цей неймовірний комікс будуть вони.
Це текстова версія подкасту про книжечки Лі, знайти його на інших майданчиках ви зможете за посиланнями:
Манга — це японський термін, який у загальному сенсі означає «комікс» або «мультиплікація», дослівно «химерні начерки».
Сучасна японська манга — це комікси для різного віку та соціальних категорій. Мангу в Японії читають і домогосподарки, і діти, і впливові бізнесмени. Перші манги стали з’являтися в продажу після Другої світової війни, але саме мистецтво історій у картинках зародилося в Японії набагато раніше.
Історія Манги
Перші подібності манги були знайдені в гробницях японських правителів. Поширенню такого явища сприяла складна система письма в Японії. Як правило, до 12 років діти там не можуть легко і вільно читати газети, а також книжки, тому історії з мінімальним набором тексту, що супроводжуються барвистими і зрозумілими ілюстраціями, користуються великою популярністю.
Перші історії в картинках про життя тварин були створені священником Тоба в 12 столітті, це зокрема «Веселі картинки з життя птахів та звірів» (Тьодзюдзінбуцуґа) знаменитого буддійського ченця та художника Яку (або Тоба, роки життя — 1053−1140). Це чотири паперові сувої, на яких була зображена послідовність чорно-білих картинок з підписами. Героями двох перших сувоїв були тварини, в пародійній формі розігруючи сцени з життя людей, а героями двох останніх — буддійські ченці, які займаються не дуже гідною їх сану діяльністю, скажімо, грою на півнячих боях. Надалі аналогічні витвори мистецтва називалися «Тоба-е», тобто «картинки в стилі Тоба».
Відтоді поширення таких коміксів тільки посилювалося. Саме слово «манга» належить відомому художнику і графіку Хокусай Кацусіка. Він вигадав його для позначення своїх гравюр, але слово прижилося, і стало стосуватися всіх схожих малюнків з історіями. Американські комікси вважають тим фактором, який справив на мангу великий вплив.
У 20 столітті уряд Японії оцінив силу подібних карикатур. Манги стали використовувати для пропаганди.
Сьогодні, в Японії манги випускають у чорно-білому кольорі. Допустимо розфарбовувати тільки обкладинку і ті намальовані сцени, на яких заплановано зробити особливий акцент.
Про формат манги
Мангака — це людина, яка малює мангу. Вона ж пише до неї короткий текст. Іноді в такого автора буває помічник.
Тематика кожного коміксу має суворі правила. У дитячих неприпустимо згадувати смерть, або робити негативних персонажів занадто злими. Цікавий факт — у мангах навіть у негідників є свої мрії, устремління і надії.
Манґа за графічним та літературним стилем помітно відрізняється від західних коміксів, навіть не зважаючи на те, що розвивалася під їх впливом.
Читається манґа зазвичай справа наліво, причиною чому є японська писемність, в якій стовпці ієрогліфів пишуться саме так.
Раніше при виданні манґи поза Японією сторінки зазвичай дзеркально переверталися, щоб їх можна було читати так, як звично західному читачеві — зліва-направо. Деякі манґаки, зокрема Акіра Торіяма, вимагають від іноземних видавництв публікувати їх манґу в оригінальному вигляді. Тому, а також завдяки проханням отаку, видавці все частіше випускають манґу в оригінальному вигляді.
Основою класифікацією манґи (у будь-якому форматі) є стать та вік цільовій аудиторії, тому манґа для хлопців та для дівчат зазвичай легко відрізняється по обкладинці та розташовується на різних полицях книжкового магазину.
Часто на томах робляться позначки: «для шестирічних», «для середнього шкільного віку», «для читання в дорозі» та інше. Існують також відділи «манга на раз»: купуєш за півціни, після прочитання повертаєш за чверть суми.
Також в Японії поширені манґа-кафе (яп. 漫画喫茶, マンガ喫茶 манґа-кісса), в яких можна випити чай або каву та почитати манґу. Оплата зазвичай погодинна: година коштує в середньому 400 єн. В деяких кафе люди за окрему платню можуть залишитися на ніч.
У світі існують музеї, присвячені мангам. Попри повсюдну технологічність, манги залишаються затребуваним видом японського мистецтва.
Типи Манги
Існує три типи друкованих манг: журнали, танкобони та Додзінсі
Журнали
Перший журнал манґи був створений в 1874 році. У просторіччі ці журнали іменуються «телефонними книгами», оскільки дуже їх нагадують і за форматом, і за якістю друку. У таких журналах одночасно публікується відразу декілька (близько десятка) манґа-серіалів, по одному розділу в кожному випуску.
Окрім серіалів, в журналах друкуються і «сингли» (манґа, яка складається з одного розділу), і йонкоми. У журналах зазвичай використовується низькоякісний папір, тому поширена практика забарвлювання чорно-білих сторінок різними кольорами — жовтим, рожевим, червоним та іншими.
Танкобони
Популярні манґа-серіали пізніше перевидаються у вигляді окремих томів, так званих танкобонів. Танкобон, як правило, налічує близько 200 сторінок, має розмір звичайної книги кишенькового формату, м’яку обкладинку, якісніший ніж в журналах папір, а також комплектується суперобкладинкою.
Крім того, існує поняття айдзобан (яп. 愛蔵版) — спеціальне видання для колекціонерів. Айдзобани видаються обмеженим накладом, на високоякісному папері та забезпечуються додатковими бонусами: футляром, іншою обкладинкою та інше. Крім того, багато манґак люблять порадувати своїх читачів, помістивши в кінець тому манґи різні доповнення — це можуть бути сторінки з прототипами дизайну персонажів та місцевості, авторськими коментарями, просто малюнки. Іноді все це випускається окремими книгами.
Доджінші
Крім професійної манґи, існує манґа любительська — додзінсі, яка видається маленькими накладами на кошти авторів. Багато нинішніх професійних манґак починали як автори додзінсі, наприклад CLAMP. Такі відомі фестивалі коміксів, як Wonder Festival та Comiket, які набирають понад 550 тисяч відвідувачів за три дні, цілком присвячені додзінсі. Окрім оригінальних історій, які від початку і до кінця придумані авторами, зустрічаються пародії або роботи, які включають існуючих персонажів з відомих аніме та манґи. Щорічний оборот додзінсі становить у середньому 245 млн доларів.
«Ательє чаклунських капелюхів»
Тож повернімось до того, з чого ми почали сьогоднішній подкаст — до манги «Ательє чаклунських капелюхів».
«Коко змалку зачудовувалася магією. На жаль, чаклувати можуть лише обрані, ті, що від народження володіють магією. Одного разу селище, в якому мешкає дівчинка, відвідує чаклун, на ім'я Кіфлі. Коко потайки спостерігає за тим, як він чаклує, і довідується про справжню природу магії. Вона пригадала, що багато років тому одна таємнича незнайомка подарувала їй книгу з магії та чорнильне перо для відтворення магічних фігур. Дівчинка потайки починає вчитися чаклувати, але це призводить до трагічних подій…»
«Ательє чаклунських капелюхів» самобутній та неперевершений мальопис
Авторка манги — Камоме Шірахама, закінчила факультет дизайну Токійського університету мистецтв (де вона проймається більш західними віяннями, в тому числі коміксами, а також роботами художників у стилі модерн та ар-деко), працювала позаштатним ілюстратором та художником манґи, брала участь у оформленні 50+ обкладинок серій американських коміксів, таких як Marvel Comics, DC Comics та «Зоряні війни».
Шірахама проймається роботами художників Густав Клімт та Альфонс Муха, з картин яких вона і починає черпати своє натхнення.
Але, як всі японці, Камоме любила манґу, серед якої вона найбільше виділяє роботи Кацухіро Отомо — автора славнозвісного «Акіри» та Мото Хагіо, яку вважають основоположницею сучасного сьодзьо та матір'ю шьонен-аю.
Стиль Камоме Шірахама поєднує західний символізм та штрихування із східною манґа-стилістикою та неквапним сторітелінгом.
Тож, я думаю, ви можете собі уявити якість манги, яку вона створила. Більш того, це справжній оскароносний призер купи номінацій зі світу манги.
Премію Айзнера у номінації «Best U.S. Edition of International Material—Asia».
Номінувалася на премію «Manga Taishō Award» разом з такими шедеврами, як «Обіцяний Неверленд» і «Зроблено в Безодні».
В 2018 році була в топ-15 манґ, які рекомендують книготорговці в Японії.
В 2020 вона увійшла в «Топ-10 рекомендованих графічних історій для підлітків» від «Асоціації бібліотек США».
Манга «Ательє чаклунських капелюхів» створена в жанрі фентезі, пригоди і сейнен.
Магія править світом. І якщо чаклун Гаррі Поттер закохав багатьох дітлахів в читання, то «Ательє чаклунських капелюхів» своєю чергою просто закохає дітлахів у манґу.
І не тільки дітлахів, адже не дарма мальопис про маленьку дівчинку-чарівницю відносять до сейнену, тобто до жанру, який орієнтується на дорослих чоловіків. Як так сталось спробуємо розібратись у нашому огляді.
Сейнен (яп. 青年, «юнак») — особливий жанр аніме і манґи. Особливістю цього жанру є сконцентрованість на сюжеті, а не на бойових діях як, наприклад, у шьонені. Також у сюжеті більше концентруються на проблемах стосунків між людьми, ніж на любовних історіях. Іншою важливою ознакою є «реалістичність»: навіть якщо в творі є фантастичні елементи.
«Ательє чаклунських капелюхів», на момент виходу огляду, налічує в собі 7 томів та 1 кулінарний спін-офф «Кухня ательє чаклунських капелюхів». І якщо українською нещодавно вийшов другий том основної серії, за що низький уклін видавництву Nasha Idea, то про плани ліцензувати спін-офф до кінця ще нічого не відомо.
«Ательє чаклунських капелюхів», яке розповідає про дівчинку Коко, що живе у світі сповненому магії та чар. Тому і не дивно, що 12-річне дівча змалечку мріє стати справжньою чаклункою. Але хист до магії - це те, з чим людина повинна одразу народитись, а Коко на жаль, не опинились серед числа обраних. Проте дівчинка надіється, що якщо докласти достатньо зусиль і ще більше повірити у здійсненність своєї мрії, то обов’язково з’явиться шанс втілити її у життя.
Та саме через свою дитячу наївність і необдуманість, дії Коко призводять до жахливої катастрофи. І тепер дівча ладно на все, щоб виправити власну помилку.
Магія — це не те, що можна одразу опанувати, лише раз подивившись на секрет її творення.
Магія — то ціла наука, яка потребує детального вивчення, дослідження та експериментів.
І тільки здобувши достатньо досвіду та навичок, вона тобі підкориться.
Якщо зав’язка сюжету здається вам доволі банальною та дитячою, то не поспішайте з висновками. Історія «Ательє», починаючи з 4-го тому, буде ставати все похмурішою та жорстокішою. Наскільки стало відомо з останніх інтерв'ю з авторкою, Камоме не брала собі за мету створити добру та наївну казку про боротьбу добра та зла. Світ «Ательє» не буде підлаштовуватись під головну героїню, навіть навспак. Попри молодий вік, дівчинці доведеться зустрітись з суворою реальністю, наповненою жахливими прокляттями, не просто так забороненими закляттями та страшними монстрами. І між цим, вона повинна не забувати налагоджувати стосунки зі своїми однолітками, які не поспішають пропонувати свою дружбу якійсь неотесаній простачці чи, тим паче допомагати їй.
А якщо брати до уваги, що під час роботи над «Ательє» авторка сезонами поглинала «Гру Престолів», то я не здивуюсь, якщо далі атмосфера манґи все більше нагадуватиме «Зроблене в безодні».
Під час створення «Ательє» Камоме Шірахама черпала своє натхнення не тільки з «Гаррі Поттера» чи «Гри Престолів», а великою мірою ще й з «Володаря перстнів», «Хронік Нарнії» та «Нескінченої історії». Не менше на розвиток «Ательє» вплинули й ігри, такі як Tactics Ogre та The Legend of Zelda, хоча сама Камоме і не вважає себе завзятим геймером.
У вигаданому світі манґи магія не слугує як пояснення неможливих явищ чи подій. Чари не використовуються як рушій сюжету, ототожнюючи себе з чудесами, аби допомогти героям вийти з небезпечної ситуації. У «Ательє» магія тісно переплітається з логікою. Для створення того чи іншого закляття не використовуються звичні змахи чарівними паличками чи незрозумілі танці з бубном. Камоме Шірахама розробила цілу унікальну систему, в основі якої лежить малюнок, або печатки, якщо говорити термінами з манґи.
Кожна печатка складається з трьох елементів:
— Вісь (символ, що визначає тип закляття),
— Сузір'я (які відповідають за форму, розмір та направлення закляття),
а також, найголовніше, круг Єднання, що об'єднує в собі Вісь та Сузір'я і замикає їх в коло.
— Поки коло не буде замкнене, магія ніколи не спрацює.
— Для нанесення печаток використовуються спеціальне чарівне чорнило — «чарнило».
Залишається тільки гадати, що саме наштовхнуло манґаку на розробку такої незвичної системи.
Може на ідею наштовхнула неймовірна схожість слів «чаклувати» та «писати», що в японській мові являються омонімами.
Чи може то власна філософія самої авторки:
Зі свого боку я обрала саме малюнок, як засіб активації магії, оскільки серед читачів манґи є багато художників, і я, своєю чергою, хочу заохотити цих читачів-художників продовжувати йти за своєю мрією та пристрастю. Навіть, якщо вони звичайні любителі, в їхніх силах творити справжню магію, дивовижні малюнки, інакше кажучи.
Переклад Манги на українську
Тримаючи томик в руках, а точніше танкобон, одразу відчувається скільки сил та любові було вкладено в роботу не тільки авторкою, а й нашими перекладачами.
Так, переклад — це окремо, за що можна зайвий раз закохатись в «Ательє». Чого тільки вартує термін «Чарнило», що поєднало в собі слова «чари» та «чорнило» і тим самим передало мало не всю концепцію історії.
А таких слів ще безліч: короноцвіт, дервавиця, срібнолист, болотоліс, чарозал, кроточерв, випаруля, пензлевик…
Не придбати «Ательє» було б блюзнірством та недалекоглядністю. Адже ви б позбавили себе довгих годин читоглядань міжнародно визнаного шедевра. Премію Айзнера та Премію Гарві за красиві очі не дають!
