Будинок Амальє (Casa Amatller): перлина каталонського модернізму на Passeig de Gràcia

Будинок Амальє (Casa Amatller) — одна з найяскравіших перлин каталонського модернізму в Барселоні. Він розташований на знаменитому проспекті Passeig de Gràcia поруч із будинком Бальо (Casa Batlló) Гауді та є частиною так званого «Яблука розбрату» (Illa de la Discòrdia) — кварталу, де конкурують шедеври найвидатніших архітекторів того часу.

Головні факти та історія

• Архітектор: Хосеп Пуч-і-Кадафалк (Josep Puig i Cadafalch)
• Період реконструкції: 1898−1900 роки
• Замовник: Антоні Амальє (Antoni Amatller) — відомий каталонський промисловець, власник шоколадної фабрики Chocolates Amatller, меценат та пристрасний фотограф
• Адреса: Passeig de Gràcia, 41 (метро Passeig de Gràcia, лінії L2, L3, L4)

Пуч-і-Кадафалк повністю перебудував стандартну будівлю 1875 року, поєднавши каталонський модернізм із елементами неоготики та нідерландсько-фламандської архітектури, що особливо помітно у ступінчастому фронтоні на даху — прямій алюзії на будинки Брюгге чи Амстердама.

Казковий фасад

Фронтон будівлі — сходинковий дах, викладений кольоровою керамічною плиткою (майолікою) — одразу вирізняє Casa Amatller серед сусідніх модерністських споруд. Але справжнє багатство ховається в деталях декору, які архітектор ретельно продумав як розповідь про власника будинку:

• Какао та шоколад. Серед різьблених рослинних орнаментів фасаду можна знайти зображення плодів какао-дерева — прямий натяк на бізнес Антоні Амальє.
• Скульптури-алегорії. Біля балконів та дверей розміщені кумедні скульптури тварин, які займаються людськими справами: один ведмедик кує метал, а інший тримає фотоапарат — данина пристрасті господаря до фотографії.
• Святий Юрій (Sant Jordi). На фасаді є великий барельєф Святого Юрія, який вбиває дракона, — традиційний каталонський символ, присутній майже на всіх спорудах епохи модернізму.
• Лицарі та фантастичні істоти доповнюють неоготичний характер декору, перетворюючи фасад на своєрідну кам’яну книгу символів.

Збережений інтер'єр і технологічні дива свого часу

На відміну від багатьох інших будинків-музеїв Барселони, у Casa Amatller майже повністю збереглося оригінальне меблювання та оздоблення:

• оригінальні меблі, вітражі, різьблення по дереву та мармурові каміни;
• колекція романського та давньоримського скла, яку збирав господар;
• ранні системи електричного освітлення та гідравлічний ліфт.

Для свого часу будинок був справжнім уособленням хай-теку:

• одна з перших приватних телефонних ліній у місті;
• централізоване опалення, що на початку XX століття вважалося неймовірною розкішшю;
• потаємні двері — наприклад, гардеробні кімнати, непомітно вбудовані прямо в дерев’яні панелі стін спалень.

Ще одна цікава деталь епохи — гараж для першого автомобіля. Антоні Амальє був одним із перших жителів Барселони, хто придбав власне авто (Charron, Girardot et Voigt 1900 року випуску), тож архітектор передбачив на першому поверсі справжній внутрішній гараж — абсолютну інновацію для того часу.

Тереза Амальє: донька, яка врятувала будинок

Антоні Амальє помер у 1910 році, і будинок успадкувала його єдина донька — Тереза Амальє. Вона прожила там усе життя і зробила величезний внесок у збереження пам’ятки:

• під час Громадянської війни в Іспанії (1936−1939) вона зуміла захистити садибу від пограбувань та руйнувань;
• Тереза заснувала Інститут іспанського мистецтва Амальє (Institut Amatller d’Art Hispànic), якому заповіла будинок разом із батьківською колекцією фотографій та художніх цінностей.

Саме завдяки Терезі будинок ніколи не був проданий чи перебудований і зберігся практично у первинному вигляді до наших днів.

Шоколадна імперія Амальє та Альфонс Муха

Історія бренду Chocolates Amatller — приклад того, як ремісниче виробництво завдяки вдалому маркетингу перетворилося на культовий бренд, що існує вже понад 225 років.

Витоки (1797−1872)

Усе почалося у 1797 році, коли Габріель Амальє відкрив невелику майстерню з виготовлення шоколаду в старому центрі Барселони, де шоколад спочатку виготовляли вручну за традиційними рецептами. Справжній прорив стався, коли за справу взявся його онук — Антоні Амальє. У 1872 році він збудував нову, передову фабрику в передмісті Барселони (Сан-Адріа-де-Безос), особисто їздивши до швейцарських та французьких майстрів по сучасне обладнання й нові технології обробки какао-бобів.

Маркетингова революція

Антоні Амальє одним із перших зрозумів, що люди купують не лише смак, а й естетичну насолоду. Наприкінці XIX століття він став піонером арт-маркетингу:

• Запрошення видатних художників для створення рекламних плакатів та ілюстрацій.
• Співпраця з Альфонсом Мухою (1899−1900). На піку популярності ар-нуво Антоні Амальє звернувся до чеського майстра, який тоді підкорював Париж своїми афішами. Муха створив для бренду кілька плакатів та обкладинок, зокрема знаменитий рекламний постер 1899 року з жіночою фігурою, огорнутою квітами й плавними орнаментами.
• Колекційні картки (cromos) — кольорові художні картки на теми природознавства, історії та казок, які вкладали в плитки шоколаду й викликали справжній бум колекціонування серед дітей і дорослих.
• Вишукані металеві коробки з тисненням, які після з'їдання цукерок зберігали як шкатулки для прикрас.

Ці ретро-плакати й сьогодні прикрашають інтер'єри будинку та упаковку шоколаду, що досі продається в сувенірній крамниці при будинку.

Бренд сьогодні

Після смерті Антоні Амальє та його доньки Терези фабрика пережила різні часи. У 1970-х роках бренд Chocolates Amatller придбала інша відома каталонська шоколадна компанія — Simón Coll (заснована у 1840 році). Нові власники повністю зберегли історичну ідентичність бренду: оригінальні рецептури, естетику упаковки та серії шоколаду з використанням історичних плакатів Мухи й інших художників модерну. Сьогодні шоколад Amatller продається по всьому світу, а головна точка продажів у Барселоні — крамниця та кафе на першому поверсі самого будинку.

Архітектор Пуч-і-Кадафалк та його інші шедеври в Барселоні

Хосеп Пуч-і-Кадафалк залишається одним із трьох ключових архітекторів каталонського модернізму — поряд з Антоні Гауді та Льюїсом Доменек-і-Монтанером. Його стиль вирізняється пристрастю до середньовічних і готичних мотивів, міфологічних скульптур та використання кольорового сграфіто й кераміки. Ось кілька інших його відомих робіт у місті:

• Будинок з шипами / Casa de les Punxes (Casa Terradas) — Avinguda Diagonal, 420. Справжній середньовічний замок у центрі модерністської Барселони, зведений для трьох сестер Террадас, із шістьма вежами-«шипами» та керамічними панно із зображенням Святого Юрія.
• Els 4 Gats (Casa Martí) — Carrer de Montsió, 3. Будинок у стилі північноєвропейської неоготики, відомий насамперед легендарним богемним кафе Els Quatre Gats, де відбулася перша персональна виставка молодого Пабло Пікассо.
• CaixaForum Barcelona (Fàbrica Casaramona) — колишня текстильна фабрика з червоної цегли й вежами-резервуарами для води, приклад промислового модернізму; сьогодні тут працює один із найпопулярніших арт-центрів міста.
• Палац Макая / Palau Macaya — Passeig de Sant Joan, 108. Білосніжний фасад зі сграфіто та скульптурою велосипедиста біля входу — данина тому, як архітектор їздив велосипедом між об'єктами Casa Amatller і Casa Macaya.
• Будинок Серра / Casa Serra — особняк у стилі платереско, сьогодні — штаб-квартира Провінційної ради Барселони.
• Чотири колони на Монжуїку (Les Quatre Columnes) — чотири 20-метрові іонічні колони, що символізують смуги каталонського прапора; зведені у 1919 році, знищені диктатором Примо де Рівера у 1928-му та повністю відновлені за оригінальними кресленнями у 2010 році.

Практична інформація для відвідувачів

Порада: Будинок Амальє зазвичай значно менш переповнений туристами, ніж сусідні об'єкти Гауді, тому тут можна спокійно й неспішно насолодитися атмосферою розкішного каталонського дому початку XX століття — від різьбленого фасаду з какао-орнаментами до плакатів Альфонса Мухи в інтер'єрі.