Тут вінчався і якийсь час жив Оноре де Бальзак. Всі ж знають їх історію кохання з Евеліною Ганською?
Тут є старі єврейські дворики, які можуть позмагатися в колоритності з одеськими. Головне, знайти їх посеред типової безжальної забудови і реклами.
Тут народився Джозеф Конрад, класик англійської літератури. Майстер морського роману, який вперше побачив море в Одесі. В Бердичеві є музей Конрада і судячи з відгуків доволі сучасний.
Тут є монастир босих кармелітів, який дуже незвично виглячдає на фоні архітектури міста та околиць.
Тут є пивзавод, тож з пустими руками додому ви не поїдете.
Бердичів — це місто де починав свій творчий шлях Шопен, місто великих письменників Джозефа Конрада та Оноре де Бальзака, місто смачного пива та страшних трагедій.
За часів Російської імперії Бердичів входив до першої п’ятірки за кількістю населення. Там чимало старих будівель і загалом 92 пам’ятки архітектури.
Водночас, місто поступово втрачає (якщо вже не втратило) більшу частину шарму свого минулого. І це проблема як великих, так в маленьких міст нашої країни.
Якщо десь закордоном, в Туреччині, Албанії чи Румунії маленькі містечка насичені місцевим колоритом, то в нас все намагаються сховати під вагонкою і склопакетами.
Підсумок подкасту:
- 🏛️ Бердичів — релігійний центр: Місто є важливим для трьох релігій: католицизму, юдаїзму та православ’я. Монастир Босих Кармелітів — одна з основних пам’яток міста.
- ✍️ Літературна спадщина: Бердичів є місцем народження відомих письменників, таких як Джозеф Конрад та Оноре де Бальзак. Конрад, народжений у Бердичеві, став класиком англійської літератури.
- ⛪ Історія монастиря: Монастир Босих Кармелітів було засновано в 1634 році, а його чудотворна ікона Божої Матері отримала міжнародне визнання.
- 🎬 Джозеф Конрад та його твори: Найвідоміший твір Конрада, «Серце пітьми», послужив основою для фільму «Апокаліпсис сьогодні».
- 92 архітектурні пам’ятки збереглися в Бердичеві, що підкреслює культурне багатство міста
- У 1750-х роках чудотворну ікону Божої Матері з Бердичева було короновано Папою Римським, що зробило її однією з найшанованіших ікон католицького світу.
Монастир Босих Кармелітів
Бердичівський кляштор (монастир-фортеця) ордена Босих Кармелітів в 1627 році заснував воєвода і генеральний староста київського краю Януш Тишкевич в обітницю за звільнення з татарського полону. Під кляштор і в основу монастирського господарства Тишкевич передав в 1630 році свій Бердичівський замок-маєток з кількома найближчими селами та приділив інші помісні і грошові фундації.
У 1634 році Бердичівські кармеліти заклали «дольний» (підземний) Маріїнський костел, побудували торгівельні склепи, крамниці й інші господарські будівлі, подовжили стіни фортеці. Будівництво тривало вісім років. Урочисте відкриття монастиря та освячення нижнього костелу відбулося 22 липня 1642р. На цьому торжестві засновник приніс жертовний дар для нового костелу — ікону Пресвятої Діви Марії, здавна відому у родині Тишкевичів своєю благодаттю.
Орден босих кармелітів — один із чотирьох жебруючих католицьких орденів. Вони повністю залежать від милостині та приймають обітницю бідності.
Костел Святої Варвари
Знаменитий він тому, що саме тут вінчалися Оноре де Бальзак і польська графиня Евеліна Ганська.
Одного разу Оноре де Бальзак отримав лист від своєї шанувальниці, яка не захотіла розкривати свою особистість, і підписалася, як «Іноземка». За допомогою газети «Котідьєн» Бальзак дав відповідь, що хоче продовжити спілкуватися з прекрасною незнайомкою. Вона дала йому свою адресу, і вони листувалися 17 років, поки не помер чоловік Евеліни. Потім коханці повінчалися в Бердичеві, а через кілька місяців Бальзак помер, залишивши своїй новоспеченій дружині тільки борги. Вона була змушена продати все своє майно, щоб їх оплатити.
Музей Джозефа Конрада
На території монастиря є музей Джозефа Конрада. Доволі прикро, що українці мало знають про цього письменника. Поляк, народжений в Україні, він став класиком англійської літератури, одним з тих, хто сформував її в славнозвісну вікторіанську епоху.
Видатний письменник мариніст, за мотивами його роману «Серце пітьми», Френсіс Коппола зняв епохальний фільм «Апокаліпсис сьогодні». Коли Конраду закидали, що він забув батьківщтину (Польщу), він сказав:
«…Я належно вшанував батьківщину, здобувши визнання і довівши англійцям, що шляхтич з України … знайде, що сказати їхньою мовою».
Джозеф Конрад
Ще наведу кілька його цитат про Росію, які він дуже не любив і мав на то причини:
«Навіть на кривавій зорі свого існування Росія дихала повітрям деспотизму, від самого верху до самого низу своєї організації вона просякнута темним свавіллям. Звідси її непроникність для того справжнього, що міститься в західній думці. Перетинаючи кордони Росії, західна думка потрапляє під чари самодержавства і стає згубною пародією на саму себе».
«Кажуть, що час для реформ у Росії минув. Це лише поверхневий погляд на більш фундаментальну істину: за всю історію людства в Росії не було і не могло бути відповідного часу для реформ. Продуманий план реформ несумісний зі сліпим абсолютизмом; а в Росії не було навіть того роздоріжжя, до якого прихильники нехай зів'ялої, але усвідомленої традиції могли б, після вікових блукань, повернутися, щоб вибрати іншу дорогу.<…> Для самодержавства Святої Русі існує тільки один спосіб реформації - самогубство».
«У самих помилках і зловживаннях європейських монархій містяться зерна мудрості. У них є минуле і майбутнє, у них є людяність. У Російського самодержавства немає історичного минулого, як немає і надії на історичне майбутнє. Воно може тільки закінчитися.Ні старанні дослідження, ні запаморочлива доброзичливість не допоможуть уявити російське самодержавство як період розвитку, через який суспільство і держава повинні пройти на шляху до повного усвідомлення свого призначення».
«У якому б повстанні не знайшло свій кінець російське самодержавство, ця революція не піднесе людству корисного морального уроку. Це може бути тільки повстання рабів.Вельми трагічна обставина, але єдине, що можна побажати народові, який не знає ні закону, ні порядку, ні справедливості, ні права, ні правди про себе, ні про решту світу, не знає нічого, окрім примх своїх безвідповідальних господарів, — це щоб у важкий час, який наближається, він знайшов собі якщо не організатора чи законодавця, мудрість якого можна було б порівняти з Лікургом чи Солоном, то хоча б енергію та силу розпачу в іще невідомому нам Спартаку».
«Вибачте, але захоплення з приводу російської революції я не відчуваю, будь ласка. Революцію можна обстряпати за двадцять чотири години, а ось природу цієї країни змінити за добу не вдасться.»
Своєму другові Едварду Гарнетту, жінка якого займалась перекладами російської літератури на англійську, Конрад заявив:
«Ти так русифікований, дорогий мій, що чуєш правду, тільки коли вона пахне щами, цей аромат негайно викликає твою найглибшу повагу. Не можна забувати, що ти є російський посол у республіці Літератури».
Музей єврейства Бердичева
Але є відчуття, що розповідаючи про Бердичів, я постійно обходжу слона в кімнаті - історію євреської общини міста. Мені здається, це головна тема в історії міста. Цікаво, що окремий музей, присвячений єврейському Бердичеву, було відкрито тільки у 2015 році.
- свого часу 80% населення Бердичева були євреї;
- тут похований один із засновників хасидизму Леві Іцхак Бен Меїр;
- є величезне євреське кладовище 17 століття;
- з Бердичева вийшла сім'я Рубінштейнів, що дала миру братів-музикантів;
- тут свого часу жив та працював «дідусь єврейської літератури» Менделе Мойхер-Сфорім (Ш. Абрамович);
- в місті часто бував класик єврейської літератури Шолом Алейхем (С. Рабінович);
- у 1867 році бердичів було названо «столицею контрабандистів», через 130 підземних ходів та 78 погребів під вулицями, де ховали контрабанду;
- тут сталася Бердичівська трагедія — першй масовий геноцид єврейського населення в Європі та Радянському Союзі у часи 2-ї Світової війни. В місті було знищено 38,5 тис. осіб, з них майже 30,0 тис. складали євреї.
Цікаві будинки Бердичева
Мала Бердичівська вулиця сформувалася в XVIII столітті з давньої дороги від Рибної брами Житомирського замку в напрямку Бердичева через Станишівку. На початку XIX століття втратила роль головної дороги на Бердичів (з'явилася Велика дорога на Станишівку, що стала потім Великою Бердичівською вулицею), і була перейменована на Малу Бердичівську. На цій вулиці майже кожен будинок — пам’ятка історії.
Будинок № 3 Малої Бердичівської вулиці - місце, де була губернська поштова контора. Поштмейстером в ній працював Семен Шаржінскій — товариш Олександра Пушкіна та Миколи Гоголя. Тут зупинявся Тарас Шевченко. Тут жив академік живопису Аполлон Мокрицький.
Будинок № 7 — Синагога (пам'ятник архітектури). Побудована в 1913 році на місці дерев’яної молитовної школи Товариства рознощиків (дрібні торговці з лотка) на кошти, пожертвувані житомирським міщанином М.О. Гітманом.
У будинку № 9 жив в дитинстві з 1909 по 1914 роки відомий поет Олександр Безіменський.
Будинок № 11 — побудований в 1851 році графинею Евеліною Ганською (дружина великого французького письменника Оноре де Бальзака) в садибі її першого чоловіка графа Вацлава (Венцеслава) Ганського. Тут діяв оркестр концертмейстера Густава Герке. Тут до 1863 року була Волинська гімназія, пізніше — Житомирське рабинське училище, перетворене в Єврейський вчительський інститут.
Бердичівський пивзавод
В місті діє багато заводів, один з яких — пивний. Як на мене, тут продають краще пиво в Україні.
Знижки для подорожей
- Monobank — спробуйте зручний мобільний банк для громадян України. При реєстрації за моїм посиланням отримуєте на рахунок карти 50 грн. Легко знімати готівку, розвинена система кешбек, хороша служба підтримки. Реєструватися краще з телефону.
- letyshops — Ти теж можеш купувати онлайн в 2425 магазинах з кешбеком. А потім виводити гроші на банківську карту або рахунок мобільного телефону
- Payoneer — знімайте кошти в банкоматах по всьому світу або робіть покупки онлайн і в магазинах. Якщо зареєструєтесь по моїй посиланням, отримаєте $ 25 на рахунок.
