Сухий Фонтан — один із найкрасивіших мікрорайонів у Миколаєві

У місті Миколаїв є район із, на перший погляд, дивною назвою: Сухий Фонтан. Незважаючи на давню історію і своєрідний шарм, він мало відомий навіть самим жителям міста. Можливо, місцевість має не такий колоритний вигляд, як центр Ялти чи Севастополя, але певної чарівності вона все ж не позбавлена і часто називається «малий Крим Миколаєва»…

Короткий історичний екскурс: мікрорайон Сухий Фонтан у Миколаєві

Цю частину міста завжди вважали одним із найкращих мікрорайонів. У 1784 році місцевість була у володінні Франца Кабе — одного з санкт-петербурзьких купців. Її прозвали Фаберовою дачею. Щоправда, незабаром Потьомкін вирішив, що тут варто звести пароплавну верф. У підсумку, побудували тільки пристань. Відтоді в усіх міських документах сучасний мікрорайон значився, як Спаське урочище.

У позаминулому столітті територія поділилася на кілька частин, за однією з яких закріпилася назва Сухого Фонтану. Його вважали чимось на кшталт великого саду за велику кількість дерев, вузькі, тінисті вулички і невеликі, затишні веранди. Це позначення в офіційній якості вперше згадується Грейгом 1833 року (у листуванні).

Трохи про назву району Сухий Фонтан

У центрі Сухого Фонтану є каскад фонтанчиків. Багато хто помилково вважає, що саме це дало назву місцевості. Утім, певна логіка в такому твердженні є. Річ у тім, що за часів СРСР фонтанчики дійсно стояли без води, тож називати навколишню територію сухою було правильно.

За існування цього мікрорайону потрібно дякувати Олександру Фотійовичу Растворову. У важкий повоєнний час він був молодим фахівцем, на якого звалили колосальну відповідальність: відбудовувати зруйноване місто. Для роботи щодня приганяли полонених німців, розміщених на місці, де раніше був концтабір Темвод.

За зусилля на благо країни Растворову дозволили збудувати собі котедж. Власне, у ньому він потім і прожив до самої смерті. Почесного громадянина Миколаєва не стало наприкінці лютого минулого року, він пішов із життя у віці 99 років.

Прикро, що після смерті Растворова будинок втратив колишній вигляд. Зараз він має ось такий вигляд:

Немає достовірних даних, що Растворов не тільки керував будівництвом, а й проєктував усі споруди. Хай там як, але архітектор явно відмінно знав місцевість і під час створення концепції мікрорайону врахував особливості ландшафту і ґрунту території.

Крута берегова зона річки Південний Буг химерно (і дуже органічно) обплітається парковими острівцями, будинками та балюстрадами. Усе це гармонує між собою і створює єдиний (до слова, дуже затишний) тандем.

Усі будинки мають власні дворики, так було спеціально зроблено для того, щоб люди могли відпочивати на своїй території. Завдяки цьому, район Сухий Фонтан досі вважається одним із найзручніших для проживання. Дахи будівель спочатку декорували скульптурами. На жаль, час їх не пощадив, і єдиний елемент, що залишився на Бузькому бульварі, знесли 2019 року.

Фронтони будинків також прикрашені статуями та барельєфами. Причому, сучасні архітектори сходяться на думці, що ті були зроблені для зручного перегляду з річки. Шкода, що сьогоднішня річкова прогулянка стане далеко не такою вражаючою, як було задумано, оскільки збереглася дуже мало цих вражаючих архітектурних деталей.

Легенди Сухого Фонтану

Як і всі старовинні міські мікрорайони, Сухий Фонтан має масу власних історій. Початок їм поклав випадок, що трапився з одним із перших будівельників — тим же А. Растворовим. Узбережжя річки було вкрите ямками та печерами різної величини й розмірів. Коли чоловік повертався з риболовлі, у нього втік пес. Собака повернувся додому через 2 тижні, він був забруднений глиною, худий і страшенно голодний. Очевидно — заблукав в одній із печер.

Через півстоліття історія отримала своє продовження. В одну з кастрових печер разом зі знімальною групою спустився колишній міський мер. Коли над головами людей прогримів трамвай, що йшов до Яхт-клубу, зверху посипалися камінчики і земля. Вийшовши на поверхню, очільник Миколаєва одразу наказав змінити маршрут міського транспорту. Трамвай розвертався біля ДК «Будівельників» і прямував назад. Його маршрут повернувся «на круги своя» тільки після того, як на чолі міста став Олійник.

Сьогодні деякі добровольці збираються розчистити печери від сміття і водити туди екскурсії.

Був час, коли пасажири, що проїжджали Варварівським мостом, могли стати глядачами виступів майбутніх олімпійців-фрістайлістів. Їхні дивовижні повітряні трюки досі вражають світову громадськість.

Жителі Сухого Фонтану обожнюють свій район, вони облагороджують його самотужки, водночас намагаючись не порушити особливий колорит місцевості. Якщо Ви хочете побачити незвичайний Миколаїв, вам безперечно варто тут прогулятися і зробити парочку знімків на пам’ять.