Степові держави на Поділлі та в Західному Причорномор'ї виникли внаслідок розпаду центральної влади в Золотій Орді, особливо після громадянських воєн та періодичних змін правителів.
Після смерті хана Джанібека в 1357 р. в Орді спалахнула громадянська війна, і за двадцять років змінилося понад 20 ханів. Це сприяло відцентровим процесам та автономії у віддалених регіонах.
Після битви на Синіх Водах 1362−1363 років, у якій литовські війська на чолі з князем Альгірдасом перемогли трьох золотоординських правителів Поділля, частина цих земель перейшла під контроль Великого князівства Литовського.
Степові держави мали значні торговельні зв’язки, утворювали великі торгові центри, такі як Ясин Торг (Яси) та Ботин Торг (сучасні Ботошани).
У степових державах була добре розвинена система управління, що включала військову організацію, податкову систему, дипломатичні та торгові зв’язки.
Згідно з документом, на Поділлі та в Західному Причорномор'ї в XIV столітті існували п’ять степових держав, пов’язаних із Золотою Ордою.
Ось їх перелік:
Держава Каракісека
1. Держава Каракісека — виникла на Поділлі після вторгнення татарських військ.
Внук Ногая Каракісек («мабуть Чорна частина») у 1301/1302 р. — разом зі своїми родичами Джерік Теміром і Юлукутлу — на чолі загону з 3 тисяч воїнів відторгли від Галицько-Волинської держави (від держави Керел) Поділля (в джерелі Будул; до речі, це перша писемна згадка про Поділля), осіли там на довго (на як довго — невідомо). Це відомості арабських істориків з Єгипту Бейбарса і Еннувейрі.
Прославія або Брацлавщина
2. Прославія (або Брацлавщина) — держава на території сучасного Поділля, правитель якої залишається невідомим.
Прослав — одне з міст заснованих Данилом Романовичем в честь своєї дочки Предслави (Переяслави). Такі типи назв, утворені від імен рідні Данила, характерні для його містобудівної політики. Топонім згодом деформувався.
Прославія вперше згадується 1352 р., пізніше — у 1354 р. в зв’язку з
походом угорських військ у степи. Згадується невірний (отже не християнин) король Прославії невідомого імені, який ще раніше підкорився — чи став васалом угорського короля.
На території Прославії був розташований відомий під фонетично зміненою назвою Брацлав з переважно українським (за даними археології) населенням, а також, мабуть, Торговиця, в якій були пам’ятки архітектури золотоординського походження.
Держава Хаджібея
3. Держава Хаджібея — територія навколо сучасної Одеси, названої в честь татарського правителя Хаджібея.
Локалізація держави Хаджібея не викликає особливих сумнівів — це
приморський регіон тогочасного «великого» Поділля.
Держава Кутлу-Буги
4. Держава Кутлу-Буги — займала землі на північній Добруджі та навколо дельти Дунаю.
Володіння Кутлу-Буґи розташовувались в Подунав'ї — в північній
Добруджі та на землях довкола дельти Дунаю, переважно на її правому боці. Ми досі маємо річку і озеро Катлабуґа, в дельті була місцевість Прославиця (Браславиця) можливо, заснована переселенцями, виселенцями або вигнанцями з Прославії - Брацлавщини.
На побережжі Чорного моря, над озером Расельм (по суті, як тепер, затокою моря) було велике поліетнічне золотоординське місто Єні Сала, тобто Нове Село (топонім гібрид тюрксько-український; тюркське yeni «Нове», українське «село» sala), руїни якого збереглися досі. До-речі, у першій половині XVI ст. турецький історик Шемседдін Ахмед відзначив поширення імені Кутла-Буґа в Кара-Богданії (південна Молдова) та в інших місцях Причорномор’я, пов’язуючи його з татарськими воєначальниками.
Так чи інакше, володарем в Причорномор'ї Кутлу-Буґа (а також Хаджібей) був досить довго, бо інакше ім'я в гідронімії не збереглося б до сьогодні.
Держава Дмитра (dominus Demetrius, princeps Tartarorum)
5. Держава Дмитра — значна держава на території сучасного Поділля, правитель Дмитро мав високий статус у Золотій Орді.
Після синєводської невдачі Дмитро пересунув центр своїх володінь на кілька десятків кілометрів на південь. Сам Дмитро, як свідчить його християнське ім'я, був українцем (русином), можливо ясом (аланом) за походженням.
Якщо б Дмитро був татарином, то мав би, хоча б паралельно, тюркське ім'я. Дмитро був мусульманином, інакше він не здобув би високий військовий і адміністративний ранг в Золотій Орді. Був, мабуть, темником, тобто командував 10 000 або більше воїнів, що сповідував
іслам, свідчить також те, що його ховали як мусульманина.
Основну територію його володінь визначають назви осель та річок, розташованих у регіоні, а саме Дмитрів Кільш (назва на карті 1690 року); села Димитрівка, Димитропіль на лівому березі Богу нижче Саврані (з пізніше доданим «поль/піль»), теперішня Дмитрашківка (раніше Дмитрів) на лівому березі Богу.
На півночі границею була Саврань, бо там було знайдено мусульманський намогильний камінь з датою 1377 р. Характерно, що традиція границі на Саврані зберігалася ще принаймні 150 років пізніше та була об'єктом дипломатичних переговорів між Османською імперією та Польським королівством у 40-х рр. XVI ст.
Дмитро зумів зупинити натиск литовців, відновив торгівлю з Заходом. Мав свою власну канцелярію і титулував себе — і так титулували його (в грамоті угорського короля Людовика І 1368 р. для купців з Кронштадту-Брашова) — dominus Demetrius, princeps Tartarorum, щопанував над своєю країною (terra). Це може свідчити про намагання Дмитра уподібнити власну державу до структури західного суспільства. Можна припускати, що Дмитро зумів централізувати державу та приєднати до неї землі Кутлу-Буґи і Хаджібея.
Висновок
Ці держави виникли через розпад центральної влади в Золотій Орді, а також унаслідок постійної боротьби за владу в регіоні.
Елементи культури Золотої Орди залишили свій слід у народній українській культурі: наприклад, триколірна гама в гуцульській кераміці та елементи золотоординської архітектури в дерев’яних спорудах на Волині.
Монгольська десяткова система у військовій організації, що вплинула на українське військо (система сотників, десятників).
І остаточний висновок. Епоху нашестя монголо-татар не треба викидати з історії України, а, навпаки, намагатися досліджувати
Улус Джучі (так правильно називати Золоту Орду) проіснував близько 300 років і певний період прямо чи опосередковано контролювала всю територію України, якщо вірити історичним атласам.
Попервах Улус Джучі вирізнявся нетиповою для свого часу віротерпимістю. Саме тому наш південь був поліетнічним котлом релігій і культур.
А потім прийшла катерина і сказала. що вас всіх — українців, литовців, татар та інших народів тут не стояло, тут було безлюдне дике поле.
Джерела:
СТЕПОВІ ДЕРЖАВИ НА ПОДІЛЛІ ТА В ЗАХІДНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї
ЯК ПРОБЛЕМА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ XIV СТ.
