Це перший випуск мого подкасту «Україна за кермом». Присвячений він українському місту-герою Маріуполь.
Це текстова версія мого подкасту про подорожі - Україна за кермом. Слухати подкаст можна тут:
Я готувала цей матеріал під новини:
- щойно місто Маріуполь було обстріляно з 4х кораблів військово-морського флоту росії.
- росіяни скинули авіабомбу на Драматичний театр Маріуполя, в якому переховувалось 1300 людей, переважно діти та жінки.
Хочу цитувати Папу Римського Франциска:
«Місто, яке носить ім'я Діви Марії, Маріуполь, стало містом-мучеником лютої війни, яка спустошує Україну.»
Я впевнена, що про подвиг міста буде написано багато книжок, записано подкастів, створено картин. Але сьогодні я хочу поговорити не про сучасність, а про минуле міста.
В останні роки Маріуполь часто порівнювали з іспанським Більбао, теж індустріальним містом, яке поступово перетворювалось на туристичний магніт. У квітні 2022 в мене був запланований блог тур містом, я мала розповідати вам про грецьку кухню, індустріальний туризм, вежу Маріуполя, мініскульптури, архітектора Нільсена та багато чого іншого.
Натомість ми отримали блокадне місто-заручника з усіма його жителями.
Мені здалося надзвичайно важливим розповісти про український Маріуполь зараз. Його цікаву історію, про яку більшість українців знали приблизно нічого.
Послухати випуск можна:
Назва міста Маріуполь
Маріуполь перший населений пункт в Донецькій області, котрий отримав статус міста. Звідки ж така назва? Є купа теорій щодо її походження.
Назву Маріуполя часто пов’язують з морем: «марі» — це море, а «поль» — «поліс», тобто «місто». І виходить — «місто біля моря». Така версія мені подобається найбільше, якщо чесно.
Але згідно з легендою, яка виникла на самому початку XIX століття, назву «Маріуполь» греки принесли з Криму. Наприклад, в Бахчисараї є передмістя Майрем (Маріам), де розташовувався Успенський монастир, реліквією якого була ікона Одигітрія — Богородиці Марії з немовлям Христом. Походження назви передмістя Бахчисарая Майрем трактується так: передмістя названо в честь Богородиці Марії, оскільки монастир Успіння Богородиці присвячений саме їй. Або названий він на честь ікони Марії-Богородиці з немовлям Христом.
Укладачі цієї легенди вважають, що якщо Маріуполь заснували саме жителі селища Майрем, то і назва міста Маріуполя виникла на честь Марії-Богородиці, або на честь ікони Матері Одигітрії.
Є ще доволі розповсюджена теорія, згідно з якою Маріуполь названий на честь імператриці Марії Федорівни, дружини Павла I.
Крім цього місто називали Павловським, Жданов, а за козацьких часів тут була фортеця Кальміус.
Цікавий факт: На початку 80-х років у місті поширилася підліткова злочинність (так звані «війни мікрорайонів»), внаслідок чого Жданов тоді вийшов на перше місце в СРСР за рівнем злочинності. Як ти човен назвеш, така його і доля…
Якщо ви не памʼятаєте раптом хто такий Жданов, то нагадаю, що він ініціатор ідеологічної кампанії, спрямованої проти діячів науки та культури, що отримала назву «ждановщина»
Саме він в 1936 му сказав: «Якщо уряди малих сусідніх держав зайдуть надто далеко в напрямку фашизму, вони відчують на собі всю міць Радянського Союзу»." Ніякого сучасного онлайн казино Соловйова не нагадує?
Брав участь у організації репресій. У роки Великого терору він особисто візував розстрільні списки.
Фортеця Кальміус
Але повернімось до заснування міста Маріуполь. Офіційна дата заснування Маріуполя — 1778 рік. Тоді місто називалося Павловським.
Місто будувалося не на порожньому місці. Тут були козацькі поселення, козацька фортеця, церква і навіть магазини. місто заснували козаки Запорізької Січі як містечко Кальміус, яке стало центром величезної Кальміуської паланки.
Фортеця називалася Кальміуською і була перейменована на Павловськ в 1778 році, що пов’язано, ймовірно, із забороною в Російській імперії козацтва в 1775 році.
Залишки фортеці Кальміуської зберігалися в Маріуполі до 1845 року. Кальміуська фортеця була знищена напередодні приїзду до Маріуполя великого князя Костянтина Миколайовича. Наказ про знищення залишків козацької фортеці надав особисто голова суду І.О.Чабаненко.
Кальміуська паланка була однією з дев’яти паланок, найбільшою за розміром території та найменшою з паланок за кількістю жителів. Нічого не змінюється і по сьогодні, адже південні степи України і зараз мають відносно низьку густоту заселення.
Відомо, що паланка займала землі від верхів'я річки Вовча до берега Азовського моря від Кривої коси до Бердянської коси. Простір паланки як округи поширювався між річками Вовчою, Кальміусом і Азовським морем.
Отже, паланка займала територію у межах сучасних Донецької, Луганської, Запорізької та Дніпропетровської областей України. Центром паланки було селище біля самого гирла Кальміусу при впадінні в Азовське море, де колись було городище Домаха.
Кальміуська паланка (фортеця) охороняла рибні промисли від донських козаків і загалом Приазов’я від набігів татар з Кримського ханства або Ногайської орди. Військо паланки нараховувало 600−700 козаків. Кальміуська паланка особливо часто згадується в документах Нової Січі, або останнього Коша Запорозького (1734−1775).
Такі міста як Слов’янськ, Красний Лиман, Бахмут починали свою історію саме з фортець. Статус же міста вони отримали лише через сто — двісті років після свого заснування. Саме тому і для Маріуполя важливо відновити факти з історії містечка Кальміус, яке дозволяє припустити, що історія міста є більш давньою та недостатньо дослідженою.
Фортеця Кальміус припинила своє існування, розділивши загальну долю Війська Запорозького. У 1778 р в гирлі р. Кальміус з ініціативи губернатора Азовської губернії В. Черткова почалося будівництво міста Павловська, населення якого було прийшлим.
На його території оселилися греки-переселенці з Кримського ханства. У зв’язку з цим місто було перейменовано в Маріуполь.
Греки Приазовʼя: поза Грецією я — грек, а у Греції - іноземець
Розповідь про Маріуполь була б неповноцінною без греків Приазовʼя.Чи знали ви, що греки третя за численністю етнічна група Донецької області?
Переселення греків з Криму — перша депортація народів Криму руками росії.
Наприкінці липня 1778 року із грецьких, вірменських, грузинських і валаських селищ і кварталів Криму вийшли перші переселенці. Депортація тривала два місяці. Російські писарі, які реєстрували усіх кримчан, що пройшли тоді через Перекоп, нарахували 31 098 осіб. З них 18 335 були греками, 12 383 — вірменами, решта — грузинами та валахами.
У Маріупольському повіті протягом 10 років могли селитися лише греки. Кожна родина тут могла отримати 30 десятин землі та посівний матеріал. Жителів повіту звільняли від сплати податків і служби в російській армії. Їх міг судити тільки місцевий грецький суд.
Невеличка компенсація за те, що їх по суті вигнали з домівок в Криму, та прирекли на нелегкий перехід та адаптацію на новому місці. Звісно, подорож змогли пережити не всі.
Хочу невеличку привести цитату з пісні понтійських греків:
Я побудував п’ять будинків, але з кожного був викинутий
На початку 19 століття в Маріуполі дозволили селитися іншим національностям. Місто було дуже привабливим для життя. Тут було багато роботи.
Такий наплив «чужинців» дратував грецьке населення.
Письменник В.П.Каменський у своїй книзі «Історії одного дня» описує сцену, як двоє греків обурюються, що через «не греків» тепер навіть на базарі нічого купити не встигаєш. І переказують історію їхнього спільного знайомого, який зібрався купити на базарі курку і на підступах до ринку раптом побачив росіянку, яка несла в кошику курку. Він так розлютився, що підійшов, вихопив у неї з кошика курку і кинув «конкурентці» 20 копійок зі словами «за вами, чортами, нічого купити не встигнеш».
Загадковий Куїнджі
До речі, ви знали, що художник А. І. Куїнджі - уродженець Маріуполя? Його часто називають володарем світла, а під його картинами раніше шукали лампочки, бо думали, що він їх підсвічує.
Насправді Куїнджі оволодів мистецтвом змішування фарб досконально, а ще дружив з Менделєєвим, використовував хімічні суміші. Його картини вражають світлом і кольором, а через любов до заходів сонця Куїнджі назвали сонцепоклонником.
Вперше в історії Російської імперії провели виставку однієї картини. І це була «Місячна ніч над Дніпром» генія з Маріуполя, сина шевця, Архипа Куїнджі.
Куїнджі - практичний грек з Маріуполя, якого бідність привчила відмовляти собі у всьому, а Куїнджі-художнику успіх дав змогу практично здійснити мрію, мати великі статки й стати незалежним.
Він був багатою людиною, яка жила скромно і дуже багато грошей витрачала на благодійність.
Ще кілька цікавих фактів про Маріуполь
Наостанок хочу порадувати вас кількома цікавими фактами про місто Маріуполя
На відміну від традиції ущемлення прав жінок, що склалася практично всюди, в Маріуполі страждали чоловіки. Парафіяльне училище приймало хлопчиків лише з заможних сімей, тоді як у жіночий пансіон приймали всіх охочих.
Наприкінці 19 століття Маріуполь став перетворюватися на промислове місто. Перші заводи тут було побудовано … бельгійцями і американцями.
1897 вважається датою заснування заводів «Нікополь-Маріупольського товариства і «Російський провіданс».
«Російський провіданс будували бельгійці. А Нікополь-Маріупольський завод — американці.
Керував будівництвом американський інженер-конструктор Джуліан Кеннеді. Тому завод вийшов точною копією високотехнологічних підприємств, які вже на той час працювали в Америці. Це був перший завод у Російській імперії, побудований американцями.
Разом з заводами в місто прийшли блага цивілізації: телефон, електричні ліхтарі, каналізація, водопровід
Почали вкладати бруківку, адже до цього торгівля калошами була дуже прибутковим бізнесом. Бруд був такий непрохідний, що нерідко можна було бачити самотні калоші в центрі дороги. Люди не могли витягнути ногу з бруду, залишали калоші в багнюці і стрибали далі в одних черевиках.
Маріуполь — курортне містечко. У 1889 році міська дума ухвалила нарешті облаштувати морські купальні (по-нашому — пляжі). До цього організованих місць купання у місті не було. І всі купалися разом — коні, люди (і чоловіки, і жінки, що вважалося неприпустимим), діти.
А взимку на озері Домаха у Садках влаштовували ковзанку. Ковзани напрокат можна було взяти у місцевому цирку. Він відкрився в Маріуполі у 1906 році і належав братам Яковенкам. У цьому цирку виступали фундатори знаменитої циркової династії Дурових.
Історія повторюється, колись давно російські загарбники знищили тут козацьке поселення. Сьогодні вони держать місто в облозі. Колись росія вже займалася депортацією народів, сьогодні вона вивозить мирних жителів з Маріуполя в росію і не дозволяє їм поїхати в сторону України.
Але цього разу ми переможемо, бо на нашій стороні правда і сила. Слава Україні!
