У мальовничому куточку Поділля, де пагорби м’яко спускаються до річки Ушки, розташоване невелике село Маліївці. Це місце, що налічує лише сімсот мешканців, стало домівкою для одного з найвизначніших архітектурних ансамблів України — палацово-паркового комплексу Орловських, який часто називають «подільським Версалем».
Історія Маліївців
Історія Маліївців сягає глибини століть — перша писемна згадка про поселення датується 1493 роком. Тоді воно належало шляхтичам Яну і Петру Малейовським, які й подарували селу його назву. Протягом наступних століть маєток переходив від одних шляхетських родин до інших — Кавецьких, Пепловських, Туркулеїв, Свирських. Проте справжній розквіт розпочався у 1785 році, коли маєток придбав Ян Онуфрій Орловський, фаворит останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського.
Палац Орловських
Саме Орловський розпочав грандіозне будівництво, що перетворило Маліївці на справжню перлину подільської архітектури. У 1788 році постав величний палац, зведений за проектом відомого італійського архітектора Доменіко Мерліні та його учня Якова Кубицького. Будівля, створена з місцевого пісковику, органічно вписалася в навколишній ландшафт, розташувавшись на високому скелястому березі річки.
Архітектурні особливості:
- Прямокутна форма в плані
- Двоповерхова конструкція з парадного боку та триповерхова з паркового
- Центральні ризаліти з чотириколонними портиками тосканського ордера
- Бічні ризаліти з трикутними фронтонами
- Чотири могутні атланти, що підтримують балкон другого поверху
- Відкрита галерея з квадратних стовпів на першому поверсі паркового фасаду
Палац вражає своєю монументальністю та водночас витонченістю архітектурного рішення. З парадного боку він постає двоповерховим, а з паркового — відкриває всі три поверхи, створюючи неповторну гру перспектив. Особливої величі споруді надають чотири могутні атланти, які на своїх кам’яних плечах тримають балкон другого поверху. Центральний портик прикрашають колони тосканського ордера, а відкрита галерея паркового фасаду створює відчуття легкості та простору.
Внутрішнє оздоблення палацу не поступалося зовнішній красі.
- Ліпнина та стукові панно
- Бальна зала з зображеннями музичних інструментів
- Дві пишні розетки на стелі
- Живописне зображення «Виверження Везувію» в обідньому залі
- Багата колекція польського і західноєвропейського живопису
- Велика бібліотека з 7,600 томів
- Один з найбільших нумізматичних кабінетів
Бальна зала вражала вишуканою ліпниною із зображеннями музичних інструментів, а на її стелі красувалися дві пишні розетки з кришталевими люстрами. Стіни обіднього залу прикрашало грандіозне полотно із зображенням виверження Везувію. У палаці зберігалася безцінна колекція польського та західноєвропейського живопису, включаючи роботи Яна Матейка, Генріка Семірадського та інших видатних митців. Особливою гордістю власників була бібліотека, що налічувала понад сім тисяч томів.
Малієве́цький парк
Не менш вражаючим є парковий комплекс, що розкинувся на площі понад сімнадцять гектарів. Парк, створений наприкінці XVIII століття, є пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Його площа складає 17,2 гектари, і він спроектований у формі кленового листка.
Створений відомими майстрами садово-паркового мистецтва Діонісієм Макклером та Діонісом Клігером, він являє собою унікальний приклад гармонійного поєднання природної краси та людського генія. Парк спроектовано у формі кленового листка, з мережею звивистих алей, що ведуть відвідувача від одного мальовничого куточка до іншого.
Особливою окрасою парку є двохсотрічні сосни Веймута, величні модрини польські та трьохсотрічний ясен. Два штучні ставки з романтичним острівцем створюють особливу атмосферу, а джерело з барельєфом лева та діючим фонтаном додає парку казкового шарму.
Малієве́цький водоспад та печерний комплекс
Справжньою перлиною комплексу є вісімнадцятиметровий штучний водоспад, що спадає зі скелі, в якій розташований старовинний печерний монастир. За легендами, саме в цих печерах, що складаються з двох рівнів, колись переховувався народний месник Устим Кармалюк. Проте історія цього місця сягає значно давніших часів — тут розташовувався ранньослов’янський скельний монастир з печерами Різдва Іоанна Предтечі та святого Онуфрія.
Цей комплекс включає:
- Двоповерхову печеру в скелі
- Історичний дерев’яний водогін (пізніше замінений на металевий)
- Залишки давнього скельного монастиря
- Святе джерело з купальнею
Спочатку вода подавалася до вершини скелі старовинним дерев’яним водогоном. Проте в радянські часи система прийшла в непридатність, коли водогін прогнив. Цікаво, що відновлення водоспаду відбулося завдяки самовідданості місцевого лікаря Малієвецького дитячого санаторію Олександри Соколової. Вона використала власну премію розміром 400 рублів для закупівлі металевих труб, що дозволило замінити старий водогін. Після цього водоспад знову почав функціонувати. Особливістю технічного рішення є спосіб відведення води — вона тече через спеціально видовбані зсередини дерев’яні колоди.
На території комплексу знаходилися:
- Хрестовоздвиженська церква (1763)
- Василіанський монастир
- Фігура Святого Яна
- Печери Різдва Іоанна Предтечі та св. Онуфрія
На жаль, буремні події початку XX століття не оминули Маліївці. Останній власник маєтку, Ксаверій Францішек Орловський, встиг вивезти найцінніші предмети мистецтва та частину бібліотеки до Франції. Після революції палац було націоналізовано, і лише завдяки зусиллям місцевого лікаря Е. Селецького унікальну пам’ятку вдалося врятувати від руйнування.
Сьогодні палацово-парковий комплекс Маліївців переживає своє друге народження. У 2021 році тут відкрито історико-культурний музей, де відвідувачі можуть милуватися відреставрованими італійськими інтер'єрами з вишуканою ліпниною та венеціанською штукатуркою. Маліївці залишаються унікальним свідком величної епохи, де гармонійно переплелися архітектурна довершеність, природна краса та багата історична спадщина нашого народу.
