Кілія — місто-фортеця на Дунаї на перехресті епох і імперій

Це місто стоїть на північному березі гирла ріки посеред заливних рисових полів (так званих чеків). Місто гарячий пиріжок, який передавали з рук у руки різні правителі і найдовше ним правили турки — понад 300 років! При цьому в місті збереглися напівпідземні православні храми.

В цьому місті народився Пристайко Вадим Володимирович — міністр закордонних справ України у 2019—2020 роках.

В Середньовіччі це місто було назване «воротами християнства», «ключем до всієї Молдови, Угорщини та Дунаю» і «легенями Молдови».

Передостання підказка — за місто бився Влад Цепеш. Так-так, саме той, який для нас — Влад III Дракула — «син дракона» чи навіть «син диявола»; а для румунів — національний герой та волоський князь і воєвода.

А ще неподалік від нього загинув і можливо похований гетьман Івáн Свиргóвський, який був несправедливо зтертий з нашої історії російською пропагандою, воював з османами (зокрема, з сином Роксолани Селимом ІІ). Його діяльність сприяла утвердженню українського козацтва як важливого учасника міжнародних відносин. А про смерть гетьмана існує навіть народна дума?

Де ж ви з нашим гетьманом прощалися ?

В глибокої могилі,

Біля города, біля Кілії,

На турецькі лінії.

Мова сьогодні піде про українське місто Кілію. Привіт, це подкаст Україна за кермом і я його ведуча Настя.

Заснування Кілії

За легендою місто засноване у IV ст. до н. е. Александром Македонським. Але перші письмові згадки про місто належать до XIV сторіччя.

За однією з версій, в античність місто носило назву Ахіллей, яку згідно з легендою, дав поселенню той самий Македонський на честь епічного героя давньогрецької міфології Ахіллеса, похованого неподалік на острові Левка (це наш острів Зміїний). З часом назва під впливом тюрських мов трансформулося в назву — Кілія. На підтвердження цієї версії є згадка також у євангелії, яке зберігалося з 1647 р. в Миколаївській церкві. Доречі, Миколаївська церква — одна з небагатьох памяток, які залишилися від славного минулого Кілії і її можна відвідати. Вона належить до так званих напівпідземних церков Бессарабі. Церква нагадує про часи турецького панування, коли існували жорсткі обмеження по висоті - за легендою, християнські храми не повинні були бути вище яничара, що сидить на коні. Тобто частина церкви знаходиться під землею.

Кілія і Штефан III

Почати оповідь про Кілію я хочу з періоду, коли вона була яблуком розбрату між господарем Молдови Штефаном чел Маре та Владом Цепешем, васалом Угорської корони. Бо Кілія у 1462 році ВЖЕ була важливим дунайським форпостом.

Цікавий факт — Влад Цепеш та Стефан Великий (або чел Маре) були двоюрідними братами і виросли разом. Загалом, в них дуже цікава історія взаємовідносин, вони багато разів приходили одне одному на допомогу, так само багато разів воювали один проти одного. Про їх ворожнечу є навіть записи в документах Ватикану. Отак от родичі.

Першу спробу силового повернення Кілії до Молдовського королівства Штефан здійснив у 1462 році. Для боротьби Штефан чел Маре заручився підтримкою османського флоту. Це, звісно, не додало Штефану поваги від брата Дракули, який ненавидів османів і мав на те всі причини.

Візантійський хроніст Лаонік Халкокондил зафіксував:

«Отже, цей господар (Штефан чел Маре), зібравши військо своєї країни, вирушив поспіхом до флоту імператора (султана Мехмеда II) прямо до міста Кілії, маючи намір з'єднатися з командиром флоту. І після того, як він об'єднався з імператорським військом, вони разом обложили місто та, кілька днів ведучи обстріл, були відбиті і втратили кількох людей»

Під час атаки молдавський воєвода був поранений у ногу з аркебузи або гармати. Молдавський хроніст Григорій Уреке повідомляє:

«У шостий рік правління Штефана-воєводи, року 6970 (1462 — прим. авт.), 22 липня, вдарили по Штефану-воєводі кулею в щиколотку біля фортеці Кілії»

Цього разу фортеця витримала атаки молдавського війська та османського флоту. Після невдачі молдавани вступили до Волощини, але були зупинені військами Влада Цепеша.

У 1465 році Штефан чел Маре все ж таки зумів включити Кілію до складу Молдавського князівства. Григорій Уреке розповідає:

«Року 6973 (1465 — прим. авт.), 23 січня, зібравши велике військо Штефан-воєвода, бажаючи повернути фортеці, які раніше відібрали язичники, вирушив з усією своєю силою до фортеці Кілії. І, прибувши до фортеці вночі з середи на четвер, оточив її. Але в четвер битви не розпочинали, а в п’ятницю рано вранці почали обстріл фортеці, і так воювали весь день до вечора. У суботу ж фортеця здалася, і Штефан-воєвода увійшов до фортеці Кілії. І, перебуваючи там три дні, веселився, славив Бога і заспокоював людей у фортеці»

Та ж сама подія згадується і в «Молдавсько-німецькій хроніці»:

«1465 рік. У січні, 23-го числа, в четвер опівночі, Штефан-воєвода прибув до Кілії мирно, з усіх сторін безпечним шляхом, і вранці п’ятниці розпочав обстріл і цілий день атакував ворота фортеці, після чого здобув її з великими труднощами. Тут він пробув три дні, і, оскільки жителі міста здалися, Штефан-воєвода поставив Ісаю, свого швагра, паркалабом у Кілії» .

Паркалаб — це адміністративна та військова посада в Молдавському князівстві в середньовіччі. Паркалаби були губернаторами (наглядачами) фортець і прилеглих територій, відповідальними за оборону та адміністрацію регіону.

Після захоплення Кілії молдавський воєвода призначив двох паркалабів: Ісаю, який відзначився під час облоги, та Бучіума. Тим часом Раду Красивий, володар Кілії у 1465 році, поскаржився своєму сюзерену Мехмеду II на Штефана чел Маре. Султан планував повернути Кілію та покарати молдавського воєводу, але той надіслав дари, погодившись збільшити харач із 2000 до 3000 дукатів. Через інші стратегічні проблеми Османська імперія задовольнилася цими подарунками, відклавши повернення дунайського форпосту. Поки що.

Так Кілія опинилась під владою Молдавського князівства.

Кілійська фортеця

Наступні 19 років стали періодом розквіту Кілії. Повернувши два дунайські порти — Кілію та Білгород-Дністровський (Cetatea Albă), Молдова стала великою причорноморською державою. Гирла Дунаю — «ворота Європи» — були відкриті. Кілія, друге за населенням місто князівства після Білгорода-Дністровського (15 000 жителів), перетворилася на важливий торговельний центр, через який проходили товари зі Сходу для продажу в Європі. Торговий шлях із Браїли доходив до порту Кілії.

Але Османська імперія чатувала. З 1453 року, після завоювання османами Константинополя, їхні зусилля перетворити Чорне море на внутрішнє море Османської імперії посилилися. Як повідомляє Костянтин Михайлович з Островиці, султан Мехмед II заявив: «Доки Кілія та Білгород залишаються під владою волохів, а угорці володіють сербським Белградом, ми не зможемо здобути жодної перемоги»

У 1475 і 1476 роках Кілія витримала атаки війська султана Мехмеда II. Незважаючи на те, що Молдова тоді зберегла свої кордони, Штефан чел Маре очікував нову османську навалу. У 1477 році молдавський господар повідомив Сенату Венеції через свого посла Іоана Цамблакона тривожне послання:

«Я знаю, що турок цього літа знову прийде на мене через дві території — Кілію та Білгород-Дністровський, які дуже турбують їх».

Загроза османської кампанії прискорила укріплення Кілії. Улітку 1479 року Штефан Великий розпочав будівництво/відновлення кам’яної фортеці на бессарабському березі. Так, я сьогодні хочу присвятити увагу тому, що в Кілії свого часу була величезна і добре укріплена фортеця, бо часто стикаюсь з твердженнями про те, що на півдні України нічого цікавого немає. Є! Просто наші південні краї завжди були ласим шматочком для різноманітних імперій.

Так от, повернімося до Кілійської фортеці, яку почав будувати Штефан.

Хроніст Григоре Уреке зазначає: «Року 6987 (1479), 22 червня Штефан Великий розпочав зводити фортецю Кілії й завершив її того ж року, 16 липня». Цей самий факт також зафіксовано в «Молдо-німецькій хроніці»: «1479 року, в місяці червні, 22 дня, воєвода Штефан почав будувати Кілію й завершив її того ж літа, використавши 800 майстрів-каменярів і 17 тисяч робітників».

Сумнів може викликати надзвичайно короткий термін проведення будівельних робіт (лише 25 днів!), проте завдяки залученню значної кількості майстрів і помічників (25 тисяч осіб) укріплення все ж могли бути зведені.

Внутрішня стіна розділяла фортецю Кілії (на сьогодні не існує) за прикладом Білгород-Дністровської фортеці на дві окремі частини: Зовнішню фортецю, що відповідала «цивільному двору», і Середню фортецю, яка відповідала «середньому двору». До останньої прилягав третій двір — «двір гарнізону», який оточував стародавню кам’яну цитадель. «Середній двір» і «двір гарнізону» складали Внутрішню фортецю. Четвертий двір, «двір цитаделі» або «двір військового коменданта», був обмежений стінами цитаделі.

Функції дворів були такими:

«Цивільний двір» служив притулком для міської громади у разі небезпеки.
«Середній двір» виконував роль буферної зони між цивільними та військовими.
«Двір гарнізону» був призначений для військового персоналу.
«Двір цитаделі» був останнім укриттям усієї оборонної системи.

Серед флангових споруд було кілька веж: Вежа боєприпасів, Збройова вежа, Вежа коменданта, Маякова вежа, Кривава вежа, В’язнична вежа, Вежа Дівчини, Вежа Арапа, Вежа вовни, Вежа проса, Червона вежа, Плоска вежа, Тріщинна вежа, Вежа сухарів, Висока вежа тощо. За часів Штефана Великого зводили звичайні порожнисті вежі, «повні» вежі й «артилерійські вежі». Їх переріз міг бути квадратним, прямокутним, круглим, шестикутним, восьмикутним або у формі літери «D».

Фортифікація мала:

Два ряди стін із боку Дунаю, без рову.
Три ряди стін із боку суші, з ровом.

У захисний рів спрямовувалася вода з Дунаю. Шляхи сполучали Головну браму фортеці з трьома водяними воротами: Малою брамою, Цеховою брамою та Грецькою брамою.

Османи відвойовують Кілію

Улітку 1484 року Кілія та Білгород-Дністровська фортеця були обложені османськими військами на чолі із султаном Баязидом ІІ, за підтримки волохів і кримських татар. Османське військо налічувало близько 60 тисяч осіб, мало 100 морських суден і важку облогову артилерію. Волоське військо, під командуванням васала султана Влада Монаха, складалося з 20 тисяч воїнів.

5 липня османи атакували фортецю Кілію з боку суші та води. Турецький хроніст Са’адеддін Мехмед зафіксував: «Шах, досягнувши Кілії на світанку, обложив фортецю». Облога була надзвичайно жорстокою. За словами польського гуманіста Йоганна Урсіна, «турки з усіх боків застосували облогові машини, які називаються бомбардами. Башти руйнувалися від ударів каменів, а більша частина стін завалилася».

Гарнізон фортеці протримався 10 днів, проте атаки за допомогою артилерії спричинили значні руйнування стін і башт, що дозволило османам захопити укріплення.

Все ж деякі джерела того часу пов’язують падіння фортеці Штефана Великого зі зрадою — так, Малатеста, секретар польського короля Сигізмунда, вважає, що укріплення було втрачено молдаванами через зраду «паркалаба „Мамалачко“ (Максима?)». Ця інформація узгоджується з тією, яку надає Ашик-паша-заде, який пише, що «людина, яка була еміном цієї фортеці, прийшла і увійшла до шатра одного з візирів падишаха». «Цей емін сказав: „Фортеця належить падишаху“, тобто султану. Не виключено, що це був хтось із купців міста, особливо іноземного походження, які в подібних випадках легко переходили на бік османів». У хроніці «Історія султана Баязида» («Tarih-i Sultan Baiazid») містяться такі відомості: «Невірні всередині, ослаблені, більше не могли чинити опір завоюванню людьми дому ісламу, згідно з традицією мусульманською, здали фортецю через аман (капітуляцію — прим. авт.)»

Ось що пише про взяття Кілії та Білгородської фортеці Григоре Уреке: «Баязид, імператор турецький, з великим військом увійшов до країни і штурмував Кілію та Білгородську фортецю, але не самотужки, а також Влад-вода Чорнець, володар волоський, зі своїми військами прийшов на допомогу імператору, як було зазначено раніше, хитрістю проти свого сюзерена, Штефана-води, надавши допомогу туркам. І в середу, на чотирнадцятий день липня, захопили фортецю Кілію, за днів Івашка та Максима, паркалабів»

В результаті цих військових операцій було укладено «чесний мир», але османи порушили його умови. Почалося жорстоке розправлення з місцевим населенням. Більшість городян потрапила на ринки рабів, решта залишила Кілію з власної ініціативи. Султан дозволив «невірним» залишити місто і переселитися до інших поселень, у тому числі на території, що контролювалася Штефаном Великим; того ж права було надано і християнським священникам, які проживали на території фортеці.

Покинуті будинки городян залишалися в розпорядженні османських військових, які воліли оселятися у межах фортеці. Зі свідчень іспанського історика Антоніо де Еррера-і-Тордесіля, який спирався на тексти італійського хроніста Джованні Марії Анджолелло, дізнаємося, що «надалі Баязид запропонував усім жителям повернутися на пустирі навколо поселень Лікостомо та Монкастро (Білгородська фортеця), хоча раніше вони належали князю Стефану Карабогдану (Штефану Великому — прим. авт.)

Перемога султана Баязида ІІ стала важким ударом для Молдовського князівства. Деякі дослідники вважають, що внаслідок цієї поразки Штефан Великий був змушений прийняти статус васала Османської імперії та платити щорічну данину султану. Однак історик Г. Гонца стверджує, що воєвода уклав лише мир із османським падишахом і не став васалом Порти, оскільки «режим дар аль-ахд (країни миру, країни угоди) за часів Штефана Великого не перейшов до османського сюзеренітету, навіть і протекційного»

З липня 1484 року знамените укріплення на лівому березі Дунаю, Кілійська фортеці належить Півмісяцю. Османи називали його Єні-Кілі (Нова Кілія). Тут була розташована гарнізонна частина, сформована з яничарів на чолі з диздаром. Укріплення на протилежному березі, на острові, яке османи назвали Ескі-Кілі (Стара Кілія), стало митним пунктом і базою для військових кораблів. Зараз це територія сучасної Румунії

Пізніше, 5 серпня 1484 року, турки захопили і Білгородську фортецю, другі «понтійські ворота» Молдавського князівства. Султан Баязид ІІ розмістив між двома фортецями «татарське військо разом із їх ханом на ім'я Муртаза, щоб ті […] охороняли їх і перешкоджали наближенню гяурів» .

Звісно ж втрата двох важливих укріплень, Кілії та Білгородської фортеці, негативно вплинула на оборонну систему Молдови, а також на всю економіку країни. Був втрачений остаточний контроль над Чорним морем, яке османи називали Караденіз і яке на три століття стало справжнім «османським озером» (Болдур 1992: 241). Тепер Порта могла будь-коли розпочати військові вторгнення на територію Молдовського князівства, тримаючи його у стані постійної небезпеки і змушуючи приймати певні умови, нав’язані султаном.

Нове життя фортеці в Кілії - османське (300 років)

Після 1484 року кам’яну фортецю Кілії відремонтували та модернізували османи. Того часу кожна велика провінція Османської імперії мала свого головного архітектора Королівського корпусу архітекторів, який займався військовими проектами. Це був час, коли османські фахівці створювали інженерні споруди, які відповідали навіть стандартам наступних століть.

Архітектори Османської імперії зводили фортифікаційні споруди з урахуванням найновіших технологій того часу. Вони створювали легкі дерев’яні укріплення типу паланок, округлі бастіони, масивні земляні вали (бурчі) і конічні вежі. Особливістю османських укріплень був надзвичайно міцний розчин Хорасан, що робив споруди стійкими до вогнепальної зброї. Османські інженери також розробили численні інновації у сфері облоги, зокрема ефективні методи риття тунелів і створення оборонних траншей.

Записи Евлія Челебі про кілійську фортецю

«Ця фортеця, розташована у гирлі Дунаю при впадінні його у Чорне море, має форму кола, як Ізмаїл та Акерман. Вона являє собою ні з чим не порівняну міцну споруду з трьома рядами стін. З одного боку зовнішніх укріплень абсолютно не- має. Це чарівна фортеця на низькому, рівному місці, з великою кількістю чудових луків, виноградників і садів. Південна сторона фортеці, що йде уздовж Дунаю, має повних 1000 кро- ків. Сторона, яка виходить на сушу, має 2000 кроків. Значить, окружність її 3000 кроків. Сторона, яка виходить на сушу, має три ряди стін, а з боку Дунаю — два ряди стін, але рову немає. Всього 170 укріплень. З веж, побудованих на фундаменті, такі: уздовж Дунаю — вежа візира султана Баєзіда Гедіка Ахмед-паші, Червона вежа, Комендантська вежа, Тюремна башта. Плоска вежа та вежа Маяка. На ній і тепер щоночі запалюють маяк, для суден, що прибувають уночі, він подає знак і [є] великим благом.

На самому березі Дунаю є вежа Мелека Ахмед-паші. Ця знов відбудована вежа така велика, що тут розмістилося 20 гармат і боєприпаси, забрані у ворогів Очакова. Гармати звернені на Чорне море та Дунай. Всі ці башти мають чудові куполи у вигляді гострих ша- пок і криті тесом. І наш володар Мелек Ахмед-паша всі їх упорядкував і покрив дранкою. У Великої фортеці з боку суші проходить у людський зріст широкий рів. Коли Дунай розливається, то води його заливають цей рів, і [тут] ловлять рибу."

Дуже мені сподобався опис зовнішньої Великої фортеці від того ж Евлія Челебі. Складається враження, що фортеця Кілія за османських часів була справді неприступним фортом. Ось послухайте:

«Зовнішня фортеця має всього четверо брам. Од- ні з них — на заході, дворядні залізні, відкриваються в просторий посад. По обидва боки їх [стоять] міцні вежі для рушничного [обстрілу] і дві великі гармати. Троє воріт потаємні та виходять у різних місцях до берегу Дунаю. Їх називають Водяні ворота. Від цих воріт всередині [фортеці] йдуть рови, зверху покриті дошками. Хто їх побачить, подумає, що це доро- ги. Але по низу їх можуть пересуватися верхові, мули, коні. Вся фортеця всередині розділена вулицями на 150 ділянок, розташованих у шаховому порядку. На всіх вулицях — настил з товстих колод, а під вулицями прориті під всю довжину глибокі, у зріст людини, широкі круті рови, зверху покриті мостовинами. Під час облоги кожен [мешканець] тягне до себе у будинок [ці] мостовини, дороги зникають, вулиці стають врівень з водами Дунаю, рови розкриваються і ворог не наважується увійти в місто, [так як] рови дуже топкі та небезпечні. З кутових будинків, та й з усіх інших будинків, дивляться звернені на ці вулиці-рови амбра- зури з гарматами та рушницями. На початку ж вулиць є укріпленні будинки, влаштовані так, що якщо ворог все ж увійде до міста, то з цих будинків на нього поллється караючий дощ ядер, свинцю та каменів.»

У ще одному джерелі анонімного автора 1740 року говориться: «Кілія — сильна фортеця та добре побудоване місто. Вона оточена ровом. Внутрішня фортеця доходить до Дунаю, який підмив частину кріпосної стіни. Фортеця має свій окремий рів, через який прокладено дерев’яний міст. Султан Баєзід Велі, який завоював місто, мав звичку сидіти на стільці у Фортечних воріт. За його прикладом комендант фортеці робить так само. Тому в цьому місці збирається все більше і більше жебраків. Зовнішня фортеця має четверо воріт [ще три з них такі]: Набережні ворота на Дунаї, в яких розвантажуються плоти з дровами; Водяні ворота, в яких збираються люди, які продають молоко та кисляк у діжках. Діжка коштує 5 пара і достатньо сім'ї на цілий тиждень. Там же розвантажуються і продаються привезені на човнах фрукти. Треті ворота, на ім'я Великі, ведуть на Татарський ринок. Там між ровом і брамою є могила, в яку люди кидають монету пара, і якщо вони натхнені щирою вірою, то обов’язково почують голос, який відповідає на їхні запитання. Султаном Баєзідом була збудована велика мечеть. У передмісті знаходяться стара лазня та кілька багато побудованих мечетей. У Кілії є понад 60 заїжджих дворів, ринки та красиві кав’ярні. Недалеко від митниці знаходяться суд і рибний ринок під наглядом балик- еміні4. Там же розташовані харчевні та казенні кухні…»

Росіяни … початок кінця

21 серпня 1770 року дунайська фортеця капітулювала перед російськими військами під командуванням генерал-поручика Миколи Рєпніна [13, с. 250], але відповідно до мирного договору в Кючук-Кайнарджі від 10 липня 1774 року Кілія була повернена Османській імперії.

18 жовтня 1790 року фортеця знову здалася російській армії, проте відповідно до мирного договору в Яссах від 29 грудня 1791 року Кілія була повернута османам.

9 грудня 1806 року дунайське поселення без особливого опору гарнізону було зайняте загоном російського генерала Андрія Засса (Андреас Бурхард Фрідріх фон Зас) [23, с. 521]. У 1807 році Кілія разом з іншими населеними пунктами, які раніше належали Османській імперії, була підпорядкована дивану Молдовського князівства.

Згідно з Бухарестським мирним договором від 16 травня 1812 року, який розділив Молдову на дві частини, Кілія разом із територіями між Прутом і Дністром перейшла під владу Російської імперії і була включена до її оборонної системи. Ремонтні роботи у фортеці тривали тут до 1856 року.

Фортеця Кілії була підірвана і ліквідована як військовий об'єкт у 1856 році.

Протягом тривалого часу місцеві жителі використовували каміння з фортеці як будівельний матеріал для зведення будинків і господарських споруд. Ще на початку XX століття місцями можна було побачити руїни мурів. Останні залишки оборонної споруди зникли в 1930—1950-х роках після завершення облаштування території дунайського порту Кілії та сучасного елеватора.

Сьогодні від цієї дунайської фортеці не збереглося абсолютно нічого — всі залишки стін, які ще можна було побачити у XX столітті, були знищені. Під час будівельних і ремонтних робіт у портовій зоні та поблизу елеватора інколи знаходять фрагменти старовинних конструкцій.

Про оборонні споруди Кілії нагадують лише документальні джерела — наративні, іконографічні, картографічні, топографічні та графічні.

Середньовічна фортеця Кілія, яка нині не існує, складалася з кам’яної цитаделі, яку приписують генуезцям, зовнішнього поясу укріплень, побудованого за правління Стефана Великого, та османської бастіонної фортеці, зведеної наприкінці XVIII століття.

А зруйнували фортецю, як водиться, росіяни.

Джерела:

Preply — Вивчай англійську онлайн! Я зараз покращую свою розмовну англійську і вам раджу цей сервіс. Знайшла класного вчителя з Південної Африки за 115 грн/50 хвилин.

letyshops — Ти теж можеш купувати онлайн в 2425 магазинах з кешбеком. А потім виводити гроші на банківську карту або рахунок мобільного телефону

Monobank — спробуйте зручний мобільний банк для громадян України. При реєстрації за моїм посиланням отримуєте на рахунок карти 50 грн. Легко знімати готівку, розвинена система кешбек, хороша служба підтримки. Реєструватися краще з телефону.