Збараж входить до переліку 39 міст України з найбагатшою історико-архітектурною спадщиною. Етимологія назви міста походить від слова «збиратися» — тут традиційно концентрувалися військові формування перед походами, спрямованими як на внутрішні конфлікти, так і на сутички із сусідніми державами.
Перша письмова згадка про Збараж датується 1211 роком у «Іпатіївському літопису», де зазначається, що краківський князь Лешко Білий, союзник Данила й Василька Романовичів, «не зміг узяти Галич і, пішовши, пустошив він довкола Теребовля, і довкола Моклекова, і Збаража».
Історія створення «ідеального замку»
Найвизначнішою історичною пам’яткою Збаража є замок князів Збаразьких — одна з найкраще збережених фортець України, яка стала не лише свідком численних історичних подій, але й мистецьким об'єктом, відображеним у літературі та кінематографі («Вогнем і мечем» Єжи Гоффмана).
Перший оборонний комплекс було споруджено 1393 року князем Дмитром-Корибутом на Княжій горі, проте через століття він був вщент зруйнований татарськими нападниками.
Будівництво сучасного замку розпочалося 1620 року під керівництвом Христофора Збаразького. Після його смерті у 1627 році справу продовжив молодший брат Юрій. Замок зводився за проєктом італійського архітектора Вінченцо Скамоцці, який охарактеризував свій витвір як «ідеальний замок». Цей проєкт був опублікований у трактаті «L'idea della architettura universale» («Ідея універсальної архітектури»), виданому у Венеції 1615 року.
Відомий турецький мандрівник Евлія Челебі був настільки вражений спорудою, що назвав її «фортецею з фортець».
Архітектурні особливості
Замковий комплекс втілив найпрогресивніші досягнення тогочасного фортифікаційного мистецтва. Він включав:
- Двоповерховий палац у стилі пізнього Ренесансу
- Казематні вали
- Чотири бастіони
- Рів, наповнений водою
- П’ятикутні вежі на рогах оборонних валів
- Розгалужену систему підземних ходів
- 60-метровий колодязь, який зберігся до наших днів
Зв’язок замку із зовнішнім світом здійснювався через браму, розташовану у двоповерховій вежі, до якої вів звідний міст. Головний вхід до палацу прикрашав балкон на кам’яних колонах. Фасади казематів також виконані в ренесансному стилі.
Після смерті останнього представника роду Збаразьких — князя Юрія — замок перейшов у власність князів Вишневецьких. Між 1631−1649 роками вони модернізували фортифікації, надавши їм бастіонних характеристик, добудували каземати та бічні крила палацу. Майже півстоліття замок слугував однією з головних резиденцій князівського роду, витримавши численні облоги та штурми.
Для будівництва стін використовували камінь, цеглу та ракушняк, що забезпечило відмінну збереженість конструкцій до сьогодення.
Інтер'єри замку
Оливкова та Блакитна їдальні
Кімнати отримали свої назви відповідно до кольору стін. Вони були розташовані по колу, утворюючи анфіладу залів, що мала вражати уяву відвідувачів. Внутрішнє оздоблення приміщень включало розписи, ліпнину, різьблення по каменю та дереву.
Інтер'єри були відновлені у 2015−2016 роках на основі аналогів із замків у Підгірцях та Кракові. Дизайн стін, стель і підлог розроблявся з урахуванням функціонального призначення приміщень, яке вони мали 400 років тому. Відтворено декоративне оздоблення склепінь та дерев’яні стінові панелі. Вхідні двері прикрашені різьбленими дерев’яними порталами в ренесансному стилі, а міжкімнатні двері обрамлені кам’яними порталами із сандриками.
Головною окрасою Оливкової їдальні є великий триярусний камін з гербом князів Збаразьких. Герби власників були обов’язковим елементом інтер'єрів, повторюючись у різних художніх інтерпретаціях у всіх залах палацу.
З Оливкової їдальні можна потрапити до Блакитної, яку розділяє первісна стіна з великим арковим проходом пізнішого походження. Арка декорована профільованим карнизом. У кімнаті також є камін, менший за розміром, прикрашений копією герба князів Збаразьких у вигляді медальйону. Оригінал цього герба знайдений під час реставрації фасадів оборонної церкви села Залужжя. Цікаво, що подібне оформлення гербів було характерним для будівель Венеції, що вказує на італійський вплив у архітектурі Збаразького замку.
Велика зелена та Мала жовта вітальні
Ці приміщення використовувалися для прийому гостей, що стало модним у XVIII столітті. Вітальня була символом заможності, місцем для спілкування та проведення дозвілля. Тут обговорювали політичні питання, світські новини, влаштовували звані обіди, грали на музичних інструментах, розкладали карти. Вітальні традиційно оформлювалися м’якими меблями — диванами, софами, кріслами, обтягнутими коштовними тканинами.
Структура цих приміщень збереглася незмінною до наших днів. Стелі відтворені з декоративним оздобленням склепінь. По периметру розташовані дерев’яні стінові панелі. Зали обігрівалися камінами, які не збереглися, але на їхньому місці відтворені декоративні кам’яні портали.
У залах експонуються три фісгармонії - язичкові клавішні музичні інструменти, що звучанням нагадують орган. Стіни прикрашають оригінальні портрети XVIII століття з Львівського історичного музею та фондів Національного заповідника «Замки Тернопілля» — зображення польських королів Міхала Корибута Вишнівецького, Яна Собеського, Августа Фредеріха ІІ, Станіслава Лещинського та інших історичних постатей.
Історичні випробування
Незважаючи на досконалість конструкції, замок неодноразово захоплювали нападники. Лише Богдан Хмельницький не зміг його здобути, через ненадійних союзників-кримців. Після кожного штурму фортецю відновлювали з певними модифікаціями.
Найбільшої шкоди замок зазнав у XIX столітті, коли на його території розмістили цукроварню. Це підприємство діяло до 1896 року, коли в палаці сталася пожежа.
Останнім власником замку був кіцманський нотар Тадеуш Нементовський, який частково відреставрував споруди. Однак з початком Першої світової війни Галичина опинилася під російською окупацією. У замку розмістилися царські війська, які завдали значної шкоди історичній пам’ятці: підлогу, дерев’яні двері та навіть крокви даху використовували як паливо. Зрештою, палацовий дах обвалився. Відступаючи, російські війська заклали у каземати вибухівку та підірвали їх, хоча на той час замок не мав жодного військового значення.
У радянський період, 15 січня 1940 року, у внутрішній тюрмі НКВС Тернопільської області помер останній співвласник Збаража Еміль Явець. Він володів 170 моргами поля, 240 моргами лісу, двома водяними млинами та пивзаводом, але у 1937 році через заборгованість у 170 тисяч злотих змушений був здати маєток в оренду місцевим купцям. У 1939 році Еміль Явець був заарештований НКВС.
Сім'я Еміля Явеця проживала в особняку поблизу Збаразького замку. Відомо, що він захоплювався конярством і, будучи ополяченим євреєм, не відвідував синагогу.
Сьогодні Збаразький замок є важливою туристичною пам’яткою та свідченням багатовікової історії українських земель, що пережила численні випробування, але зберегла свою архітектурну та історичну цінність.
- Preply — Вивчай англійську онлайн! Я зараз покращую свою розмовну англійську і вам раджу цей сервіс. Знайшла класного вчителя з Південної Африки за 115 грн/50 хвилин.
- letyshops — Ти теж можеш купувати онлайн в 2425 магазинах з кешбеком. А потім виводити гроші на банківську карту або рахунок мобільного телефону
- Monobank — спробуйте зручний мобільний банк для громадян України. При реєстрації за моїм посиланням отримуєте на рахунок карти 50 грн. Легко знімати готівку, розвинена система кешбек, хороша служба підтримки. Реєструватися краще з телефону.
