Це текстова версія подкасту про книжечки Лі, знайти його на інших майданчиках ви зможете за посиланнями:
Сьогодні я хочу поговорити про крутий мальопис Щоденник Вишеньки, бо то просто ідеальне лампове читво для дітей та і для дорослих.
Та ми будемо говорити не тільки про саму книгу Щоденники вишеньки, а й про жанр, в якому вона створена. Бо дуже часто батьки та і дорослі недооцінюють жанр графічних романів. Я вже кілька разів наголошувати на їх крутості, на тому як вони впливають на розвиток мислення діток і як з їх допомогою можна прищепити любов до читання.
Але все одно майже кожного дня у своєму інстаграмі натикаюсь на думку «комікси то не книги» і «комікси то не читання».
Ну по перше, не всі графічні романи — комікси. Сьогодні саме про такий.
Жанр графічних романів, в якому створена Вишенька називається банд-десіне, або дев’яте мистецтво.
Тож влаштовуйтесь зручніше, буде багато цікавого.
Що таке банд-десіне?
Щоб мати змогу оцінити мальопис, про який ми сьогодні ведемо розмову, треба зрозуміти жанр, в якому він створений. А це банд есіне, який значно відрізняється від своїх американських побратимів — коміксів.
Мальопис Щоденник Вишеньки складно назвати звичайним коміксом, бо це так звані франко-бельгійські комікси.
Загалом культура графічних новел отримала вагому дихотомію, виділивши впродовж ХХ століття два основних напрями: американський та європейський.
Американська культура коміксів всесвітньо відома, але водночас до неї дещо зверхньо ставляться представники класичних мистецтв. Водночас європейська течія не просто уникнула цієї долі, а стала більш ніж успішним і поважним прикладом актуальної мистецької індустрії.
Яскравим прикладом європейської культури графічних романів є банд-десіне.
Bandes dessinées буквально переводиться як «намальовані смужки». Це комікси, які зазвичай написані французькою мовою і створені для читачів у Франції та Бельгії. Ці країни мають давню традицію коміксів, відмінну від англомовних.
«bandes dessinées» не містить вказівки на тематику, на відміну від американських термінів «комікси» та «фанфіки», які означають гумористичний вид мистецтва.
Північноамериканські comic books вже на рівні назви відображають традицію карикатури — здебільшого політизовані сатиричні твори, в яких ще за раннього XIX століття з’явились бульбашки з текстом — те, що каже або мислить персонаж.
В comic books з початку ХХ століття почав переважати пафос супергероїки при високому ступені гіперболізації форм та героїчних або антигероїчних рис.
Європейське BD звертається до вагомих філософських та «дорослих» тем, поки американська культура коміксів переосмислює набутий спадок героїки.
Попри безумовну первинність франко-бельгійської традиції культурний склад авторів BD дуже строкатий: окрім французів та бельгійців тут працюють латиноамериканці, італійці, боснієць, іспанці та каталонці і навіть українець (Ігор Баранько)
Ігор намагався побудувати кар'єру в Україні. В 1993 році вийшло кілька українських коміксів Баранька, зокрема «Повернення Мамая», «Святослав та вікінг», та «Мамай-змієборець. Кіква». Але 90-ті слабо пов’язані з успіхами в художній діяльності, тож Ігор отримав Грін карту і зміг побудувати коміксову кар'єру в США
Сам Баранько стверджує, що його стиль в Америці називали «занадто європейським».
У 2008−2009 роках було видано легендарний (та найвідоміший в Україні) мальопис Баранька — «Максим Оса», бельгійським видавництвом Joker-Horizont. Цей мальопис був навіть екранізований! Перша в історії українського кінематографа екранізація коміксу
«Злочин американського коміксу у тому, що через нього люди вважають комікси чимось підлітковим і дурним, зробленим для людей, які не вміють читати»
Ігор Баранько
Цікаво, що саме з банд-десіне графічні романи різного штибу почали виводити в Дев’яте мистецтво.
Так, існує 8 форм художньої реалізації або подання того, що вважається прекрасним чи художнім. З часу створення ідеї образотворчого мистецтва до цієї класифікації було включено 6: живопис, музика, скульптура, архітектура, література та танці. Пізніше, у 20 столітті, була додана кінематографія.
Дискусія про те, чи це насправді все образотворче мистецтво, чи варто включати інші, такі як театр, фотографія та мальописи, досі триває.
Винесення коміксів як «дев'ятого мистецтва» переважає саме у франкомовних дослідженнях. Термін «дев'яте мистецтво» походить від статті Клода Бейлі 1964 року в журналі «Lettres et Médecins»
Щодо самого Щоденника Вишеньки, це не зовсім звичайна книжка. Місцями це комікс, місцями книжка, місцями нотатки. Але вона дуже барвиста і красива, з морем прекрасних ілюстрацій. А ще вона дуже добра.
Це захоплива детективна історія для дітей і дорослих. Кожна книга серії присвячена окремому розслідуванню Вишеньки та її подруг.
Більшість дитячих детективних історій побудовані на сюжеті штибу «зникло цуценя», тут же значно складніша та цікавіша історія.
Хороші історії завжди універсальні. Вони не прив’язані ані до віку, ані до ґендеру. Робота дуету Жоріс Шаблен та Орелі Нейре — саме з них.
Наведу кілька цитат для того, щоб ви зрозуміли, що навіть графічні романи можуть вражати словом:
…словник — моя головна зброя в житті.
Є такі слова, зовсім крихітні, які дуже непросто говорити: вони ніби застряють у тебе в горлі.
У кожного з нас є таємниця, захована глибоко всередині, ми нікому про неї не розповідаємо, але вона-то і робить нас такими, якими ми є.
Тож. Ця казочка хоч і детективна, але вона про дружбу, взаємовиручку, любов до тварин і мистецтва. Та найголовніше те, що тепер українським юним читачкам та читачам є можливість, хоч трішки доторкнутися до цього культурного пласта зростання дітей у Франції.
До творів у жанрі «комікс» доволі довго панувало зверхнє ставлення. Мовляв, то просто забавка для дітей і малограмотних дорослих, де багато примітивних картинок і мінімум тексту. Однак мальописи нерідко ставлять серйозні питання, підіймають цікаву проблематику і демонструють неабиякий рівень художніх прийомів. Недарма їх називають дев’ятим мистецтвом, еге ж?
