Сьогоднішній випуск я вирішила присвятити польському місту Перемишль, попри те, що цей подкаст про подорожі саме Україною. Але Перемишль стоїть так близько до кордону з Україною і відіграв таку значну роль в нашій історії, що змовчати неможливо.
Це текстова версія мого подкасту про подорожі - Україна за кермом. Слухати подкаст можна тут:
Тож почнемо з цікавенького.
Місто, яке протягом одного лише 20 століття тричі ставало українським. Місто, яке є європейською брамою українських етнічних земель «від Сяну до Дону». Місто, яке поряд з Львовом та Краковом було основним на Галичині.
Важливо розуміти, що 20 століття по багатьох народах пройшлось катком, тому цей подкаст не про реваншизм чи «історичні» землі, не про фантомні болі українців. А про нашу з вами строкату історію.
Річка Сян розділяє колись українську і польську частини міста. Свого часу українське життя в ньому було, як пишуть історики, розвинене сильніше, ніж у більш споляченому (на той час) Львові.
Згідно з першим австрійським переписом населення 1775, у місті мешкали три основні групи населення — поляки, українці і юдеї. Українська спільнота, політично й культурно надзвичайно активна, становила на той час бл. 20% мешканців міста.
Поляки, угорці та русини жорстоко боролися за місто чотири століття поспіль.
Оскільки Перемишль був регіоном, де постійно змагалися Польща і Русь (Україна), поляки будували багато костелів, щоб звеличити католицизм. Водночас не було кварталу у Перемишлі, де б не було української церкви.
Як результат, сьогодні на душу населення більше костелів може хіба в самому Ватикані. На 70 тис. мешканців тут 27 костелів, 2 храми УГКЦ і 2 православних. Тому Перемишль гордо носить титул «другого Ватикану». Ще одна цікава паралель з вічним містом: як і Рим, Перемишль розташований на семи пагорбах.
Після розчленування Польщі між Третім Рейхом і СРСР, Перемишль по Сяну був розділений. Парадокс, але комунальні служби, в розділеному двома людожерними режимами місті, були об'єднані.
У міста дуже цікава історія. Для українців воно стало мостом між війною і мирним світом. Більшій частині тих хто заїжджає на територію Польщі сьогодні не до мандрів. Але знати історію міста, яке міцно пов’язано з Україною впродовж віків — варто. Це про повагу до країни, яка стала нашим прихистком сьогодні і про повагу до самих себе.
Перемишль і український гімн
Саме у Перемишлі вперше прозвучав публічно гімн України — 10 березня 1865 року. Відбулося це з нагоди урочистостей до річниці смерті Тараса Шевченка. До речі, композитор Михайло Вербицький довго був переконаний, що Тарас Шевченко автор тексту, а не Павло Чубинський.
З моменту створення і до проголошення Незалежності України пісня «Ще не вмерла Україна» була гімном низки державних утворень, що існували на території України:
- Української Народної Республіки;
- Західноукраїнської Народної Республіки;
- Карпатської України.
Місто, за яке боролись імперії
Трошки історії.
Не тільки в 20 столітті Перемишль переходив з рук в руки, як гаряча картопля. Навіть на зорі свого існування це місто одразу стало бажаним для всіх, хто міг воювати.
Погляди істориків на ранній етап історії Перемишля дуже суперечливі. Одна група дослідників вважає Перемишль центром білих хорватів, інші - одним із найдавніших польських міст монархії Пястів. Існує також погляд, що Перемишль був заснований як центр племені лендзян, залежних від Великої Моравії, а пізніше від Чехії. Дехто ототожнює цей племінний союз із т. зв. Червенськими градами (найзахідніший відголос Київської Русі).
Хай там як, перша письмова згадка про Перемишль датується 981, коли, згідно з «Повістю временних літ», київський князь Володимир Святославич пішов війною на «ляхів» і «зая грады их Перемышль, Червен и ины городы, иже суть и до сего дне под Русью».
Тобто. Русини завоювали Перемишль, не заснували. Це я просто щоб підкреслити, для розуміння.
Кілька прикладів того, як ще на зорі Перемишль переходив з рук у руки.
1018 польський князь Болеслав I Хоробрий приєднав Перемишль до Польщі, але вже 1031 Ярослав Мудрий його повертає.
Через 40 років в 1071 Перемишль здобуває польський король Болеслав II Сміливим. Але вже 1086 місто знову вернулося до Русі.
З 1087 року, майже на 200 років, Перемишль став незалежним руським князівством. У 1340 році Казимир Великий повернув Перемишльську землю до складу Польщі і збудував мурований замок, який досі височіє над містом.
І так продовжувалось століттями. Саме тому в місті стільки укріплень і різного штибу фортець.
Перемишль — це місто, повне привидів минулого. Прогулюючись крутими вуличками Перемишля, відчуваючи історію цього міста, неможливо звільнитися від усвідомлення величезної кількості емоцій, переживань, які колись тут відбувалися і досі мають вплив на життя містян.
Або може то я себе так накрутила.
У 2-й пол. 19 ст. поряд із демократизацією політичного й культурного життя розпочалися процеси національно сепарування двох автохтонних спільнот — польської та української.
Для розуміння, хочу озвучити як Вікіпедія тлумачить термін автохтонний.
Автохтони — термін, що має кілька близькоспоріднених значень:
- Тубільці, корінні жителі країни.
- Етнічні спільноти, що виникли на даній території.
- Організми, що живуть там, де вони розвилися, як вид.
Із 1870-х рр. Перемишль став найбільшим після Львова центром українських середніх шкіл: тут діяли двомовна жіноча вчительська семінарія, українська гімназія, укр. інститут для дівчат.
Видавалися перші в Галичині календарі - «Перемишлянин» і жіночий — «Перемишлянка», місячник «Вісник Перемиської єпархії» (1889−1918), двотижневик «Перемиський вісник» (1907−14).
Тобто можно з впевненістю сказати, що Перемишль того часу був центром української культури, поряд з польською.
Перемишль під час Першої і Другої світової війни
Але Перша світова війна та подальше розподілення територій між переможцями і переможеними пройшлися катком по місту.
Перемишльська фортеця відіграла важливу роль під час Першої світової війни. Нагадуванням про ці події є численні кладовища солдатів, загиблих під час бойових дій у місті. Сьогодні фортеця — це 45-кілометровий комплекс з 15 основних і кількох десятків допоміжних фортів навколо Перемишля та близько десятка менших військових об'єктів у самому місті.
ЗУНР почала національно визвольні змагання. 1 листопада 1918 українці декларували прилучення Перемишля до Західноукраїнської Народної Республіки, одначе через кільканадцять днів змушені були поступитися полякам.
Внаслідок воєнних дій зменшилася чисельність населення, проте з часом вона поступово зростала й напередодні Другої світової війни досягла передвоєнного показника.
В 1939 із 54 тис. мешканців Перемишля було 16% українців, 50% поляків, 34% євреїв. А потім почалася Друга світова війна.
За угодою Ріббентропа-Молотова місто було поділене річкою Сян на німецьку окупаційну зону (Генеральна губернія) та частину, яка відійшла до СРСР.
У 1941−45 все місто перейшло під контроль Вермахту. Найбільших втрат зазнали євреї, яких спершу було виокремлено в гетто, а згодом майже цілком знищено. 34% населення міста. Воєнні дії спричинили знищення 44% споруд і загибель 29 тис. мешканців.
По закінченню війни Перемишль залишився під керівництвом польських комуністів, які разом з радянськими вирішили українське питання в місті жахливими методами — виселеннями, знущаннями та цькуванням українського населення. Нагадаю, що євреї на той час були просто фізично знищенні.
Більшість українського населення Перемишля було депортовано до СРСР першою хвилею. То були страшні депортації, коли людей відривали від домівок, нищили кладовища та кидали посеред поля на нових землях. Були ліквідовані усі інституції Української греко-католицької церкви, а останній перемишльський єпископ Йосафат Коциловський 26 червня 1946 заарештований і вивезений до УРСР.
Українців, які залишалися в місті, польська комуністична влада виселила навесні 1947 на терени на західної й північної Польської Народної Республіки, сумнозвісна операція Вісла.
Саме тому українське і єврейське питання в Перемишлі таке болюче.
Перемишль мультикультурний?
Вибачте, але я терпіти не можу слово «мультикультурний». Це такий хитрий трюк, який використовують політики. Такий собі казан, з якого кожен витягує те, що йому подобається. Зараз я б не сказала, що Перемишль є мультикультурним. Сьогодні навіть важко говорити про бікультурність, адже українців до початку російського вторгнення не видно в офіційному житті міста.
Але коли ми говоримо про минуле і згадуємо, що 34% населення Перемишля становили євреї, яких сьогодні практично не залишилося, і що 20% населення становили українці, яких сьогодні набагато менше, то я абсолютно не думаю, що це був чудовий, консенсусний, мультикультурний світ, тому що мультикультурність асоціюється з консенсусними і позитивними асоціаціями. Сьогодні політики люблять так говорити, посилатися на мультикультурну спадщину, на колоритний фольклор, але це затуманює наше уявлення про реальне життя, про багато проблем сучасності.
Подивіться — від перемишльських євреїв не залишилося жодного сліду, і про них майже ніхто не пам’ятає. Тож чи має Перемишль право називатись містом багатьох культур?
Саме це мене так дратує: що «мультикультуралізм» в розумінні популістів — це добре і легке поняття, тоді як насправді воно не відображає того багажу досвіду, який несе в собі Перемишль. Якось заступник мера Перемишля виступив у міській бібліотеці з промовою, в якій проголосив, що Перемишль є взірцевим толерантним містом. Насправді сьогодні все абсолютно інакше. І принаймні до війни було багато антиукраїнських настроїв в місті.
Звісно, з початком широкомасштабного вторгнення росії, пріоритети трохи зсунулись і українці з поляками зараз виступають одним фронтом проти російського імперіаліста, але я б все ж таки не називала Перемишль мультикультурним.
Перемишль має строкату, болючу і дуже цікаву історію. Про поляків, українців і євреїв. Може колись місто і було мультикультурним, але не сьогодні.
Українці Закерзоння: куди поділись українці, які проживали в Перемишлі
Закерзоння (19,5 тис. кв. км) складають такі українські землі:
- Підляшшя (Південне — українське, Північне — українсько-білоруське);
- Холмщина;
- Надсяння (інколи окремо розрізняють Північне Надсяння — Посяння довкола м. Любачів);
- Західна Бойківщина;
- польська Лемківщина.
Після нацистської чуми на ці землі прийшла чума комуністична, яка утверджувалась у регіоні шляхом масштабних репресій, депортацій, упокорення населення.
26 липня 1944 р. між урядом СРСР та Польським комітетом національного визволення (ПКНВ) була підписана угода про польсько-радянський кордон. Договір не тільки передбачав врегулювання польсько-українського відтинку радянського державного кордону по «лінії Керзона», а й створив прецедент для «обміну населенням».
80 років тому була здійснена примусова депортація українців з етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини.
Це було надзвичайно жорстоке поводження з цим народом, адже не лише відривали етнос від власних коренів: рідних гір, могил своїх предків, але й змушували покидати виплекані ґаздівські садиби і всі свої матеріальні пожитки в обмін на глиняні хати в бідних селах радянської України.
Понад 482 тисячі українців примусово позасудово переселили до УРСР у 1944−1946 роках. Це брутально здійснили комуністичні режими СРСР і Польщі із застосуванням терору, репресій, конфіскації майна, знищення цвинтарів та церков, обмеження політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей.
Навесні 1945 р. лемків намагались заслати якнайдалі на схід і південь України, у Запорізьку, Ворошиловградську (тепер Луганська), Сталінську (тепер Донецька), Дніпропетровську, Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську та Одеську області.
Зі спогадів очевидця: За лічені години нам треба було зібратися, все лишити і їхати у невідомість. Мені було тоді два рочки, але отой лемент і розпач вивозу закарбувався у пам’яті - як щось дике і страшне.
Зі спогадів очевидця: Люди просто пухли з голоду. Трошки стало легше після 1953-го року, — стали платити гроші. Правда, мізер, однак не те, що було зразу на Донбасі.
Українців, які нізащо не погодилися «добровільно» залишати свої села, ще залишилося близько 140 тис. Та від 28 квітня до 31 липня 1947 р. відбувалась сумнозвісна акція «Вісла», яка з метою асимілювати українців з поляками та навіки позбавити етнос самобутної ідентичності розпорошила їх по західних і північних землях Польщі.
З квітня до липня 1947 року оперативна група «Вісла» провела 357 бойових акцій, вбила 1509 повстанців, знищила 1178 бункерів і криївок, заарештувала майже 2800 осіб із цивільної мережі ОУН і УПА у Закерзонні.
3936 підозрюваних у співпраці з УПА ув’язнили в концтаборі Явожно. З них: 823 жінки, 27 священників. Унаслідок катувань загинуло близько 200 бранців.
Цікаві факти про Перемишль
Але Перемишль це не тільки про депортації українців. В міста дуже строката і цікава історія. Більш того, сьогодні воно перетворилося на хаб помочі українцям, які тікають від війни.
Від початку свого існування Перемишль був великим поселенським центром, важливим стратегічним, адміністративним, економічним, торговим і культурним об'єктом. У 1389 році. Перемишль отримав міське право і став одним з найбагатших міст країни в 16−17 століттях — найбільшим міським центром між Краковом і Львовом.
Перемишль приваблює відвідувачів своїми численними музеями та зіткненням польської та української культур, але це ще не все, що приховує в собі це місто.
Цікаві факти про Перемишль
- У Перемишля нема ратуші. Це єдине польське місто без ратуші.
- Перемишль є домом для найстарішого в Європі аматорського театру — Драматичного товариства ім. Олександра Фредро, або популярного «Фредреуму», заснованого в 1869 році.
- Перемишль — польська столиця труб і ливарного виробництва. Перемишльські сопілки відомі в усьому світі, а дзвони лунають на всіх континентах. Єдиний у Польщі Музей дзвонів і труб розташований у перемишльській Годинниковій вежі.
- Хоча місто розташоване за 800 кілометрів від моря, капітан Генрик Яскула був першим поляком, який на яхті «Дар Перемишля» здійснив навколосвітню подорож наодинці, не зайшовши до жодного порту. Подорож тривала 344 дні (з 12 червня 1979 року по 20 травня 1980 року).
- Перемишль, разом з Медикою та Журавицею, утворює найбільший в Європі «сухий порт».
- Однією з найвищих точок міста є Татарський курган (Kopiec Tatarski), який здіймається на висоту 352 м над рівнем моря. Найдавніша легенда розповідає про татарську садибу в першій половині 16 століття, де під час бою було вбито хана. За східним звичаєм, на місці смерті хана насипали курган — меморіал.
- Перемишль є столицею двох архієпископств: римо-католицького та греко-католицького.
- Лікар Перемишльської фортеці, угорець Роберт Барані, був відзначений Нобелівською премією за 1914 р. Його досягнення вважаються фундаментальними в галузі отології.
- Перше задокументоване єврейське поселення на території Польщі виникло в Перемишлі - 11 століття;
- Прототипом героя Сенкевича, Єжи Міхала Володьовського, був перемишльський тесля Єжи Володьовський (бл. 1620−1672).
- Перемишль був першим містом, де встановили пам’ятник Юзефу Пілсудському.
Цікаві (або ні) пропозиції
- Preply — Вивчай англійську онлайн! Я зараз покращую свою розмовну англійську і вам раджу цей сервіс. Знайшла класного вчителя з Південної Африки за 115 грн/50 хвилин.
- letyshops — Ти теж можеш купувати онлайн в 2425 магазинах з кешбеком. А потім виводити гроші на банківську карту або рахунок мобільного телефону
- Monobank — спробуйте зручний мобільний банк для громадян України. При реєстрації за моїм посиланням отримуєте на рахунок карти 50 грн. Легко знімати готівку, розвинена система кешбек, хороша служба підтримки. Реєструватися краще з телефону.
