Замки, фортеці та палаци Півдня України

Дивно, але ще кілька років тому на запитання, чи є фортеці на Півдні України, я б відповіла — ні. Ну, може, згадала б Аккерман.

Жителі південних областей мало знають про свої фортеці та палаци, але вони є і заслуговують на нашу увагу! У цьому пості я зібрала 8 замків і фортець України, які розташовані на Півдні країни. Ось список:

  • Херсонська фортеця, Херсон
  • Фортеця на острові Березань
  • Одеська фортеця (Карантин, Аркада)
  • Аккерманська Фортеця, Білгород-Дністровський
  • Замок-садиба Попова, Василівка, Запоріжжя
  • Садиба Вовка, Василівка, Одеська область
  • Мавританський палац Курісів, Одеса
  • Костел у Степовому, Миколаївська область

Мавританський палац Курисів

Дивовижний палац, який побудований у невластивому для Півдня України стилі - готично-мавританському. Палац був приватним володінням сподвижника Суворова та учасника 2-ї турецької війни — Івана Куриса. Будівництво палацу тривало близько 10-ти років!

Мавританский дворец Курисов

На сьогоднішній день триває реставрація палацу, хоч і дуже повільна. А на одному з мінаретів звив гніздо лелека. Більше фотографій та історій шукайте в моєму пості про садибу. Трохи нижче ви знайдете невеликий відео звіт про нашу зимову поїздку

Палац німецьких поміщиків Окснерів

В с. Тімірязєвці Вознесенського р-ну знаходиться архітектурна пам’ятка початку XX ст.

Ця споруда зведена німецьким колоністом Я. Окснером і зараз є на обласному обліку. Крім палацу вражають гуртожитки в стилі необароко, будинок культури. Здається, за часів комунізму село процвітало.

*на фото зображений не палац Оскнерів, я столова радяньских часів.

Село було засноване братами Окснерами (кінець XIX — поч. XX ст.), які володіли землями, мали велику кількість худоби, виноградники і навіть електричну підстанцію.

На початку XX ст. в царській Росії почалися заворушення, боротьба робітників і селян за краще життя (революції 1905 р., 1917 р.) Під час одного з таких повстань одного з братів було вбито, а другий брат втік до Німеччини. В сквері біля панської садиби знаходяться 2 поховання з сім'ї Окснерів.

садиба оскнерів в Тімірязівці, Миколаївська область.

Село називалося Окснерівка, а після заворушень — с. Будьонне (був конезавод для армії С. Будьонного). В кінці 60-х р. — на поч. 70-х село вже перейменовано в с. Тімірязєвка на честь вченого агронома К. Тімірязєва.

До радгоспу ім. Тімірязєва належало багато відділень, проживало багато сільчан, збудували школу-десятирічку, Будинок культури, дитсадок, 2-х поверховий магазин, їдальню (яка зображена на фото, округла споруда).

будинок культури в Тімірязєвці.

Костел у Степовому

Храм Святого Петра і Павла в селі Степове Миколаївського району — це дійсно будова, яку не очікуєш зустріти в нашому степу. Побудований храм у 1881−1885 році за проектом архітектора Корфа. Сьогодні у будівлі немає даху. Парочка фото в моєму старому пості.

 храм Святого Петра и Павла в селе Степовое

Петропавлівський костел — перший католицький храм, зведений у селі Степове німецькими поселенцями. Сьогодні храм перебуває в напівзруйнованому стані, потребує реставрації. Однак УПЦ МП, яким належить споруда, проводити відновлювальні роботи не планують.

Уже зруйнувався дах, вікна замурували. Вхід всередину закрили, щоб зберегти всередині величні колони та частину настінних розписів. Частково Петропавлівський костел ще живий, тож його варто відвідати якнайшвидше, поки не зруйнувався остаточно

Садиба Дубецьких або садиба Людини-вовка

Про нашу поїздку в садибу Дубецьких-Панкеєвих я писала в окремому пості. Місце дивовижне, але дуже занедбане. Здається, садиба доживає свої останні роки.

Її побудував генерал-майор Василь Дубецький, і незабаром вона перейшла у приватну власність сім'ї Панкеєвих — однієї з найбагатших сімей півдня тодішньої Росії. Саме завдяки Сергію Панкеєву (якого називають улюбленим пацієнтом Фрейда) садиба називається Вовче лігво. Всю історію і більше фото ви зможете знайти в моєму пості за посиланням вище.

Замок-садиба Попова

Донедавна я не знала, що в Запорізькій області знаходиться унікальне диво архітектури, яке ще не розвідане широким загалом. Йдеться про садибу Попова — палацово-парковий ансамбль другої половини ХІХ ст., що розташований у м. Василівка Васильківського району.

Цей архітектурний шедевр відомий як Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова». Як відомо, після зруйнування Запорізької Січі, Катерина II подарувала великі масиви нових земель своїм вірним дворянам. Землі ж навколо Запоріжжя з різними козацькими хуторами дісталися генералу Попову Василю Степановичу, який і став засновником поселення Василівка. Офіційна дата заснування Василівки — 1784, статус міста було отримано 1957 року.

 Замок Попова, Васильевка
Замок Попова, Василівка

Архітекторів у замку було кілька. Споруди були еклектичними, тобто поєднували в собі елементи неоготики, романського стилю та бароко. Палац був чотириповерховий із 5 вежами по периметру. Загалом весь комплекс будували з місцевих матеріалів протягом 20 років (11 864−1884). Цегла, як основний будівельний матеріал, була обрана не випадково, оскільки В. Попов володів трьома цегляними заводами у Василівці. Внизу палац мав підвали, винні льохи, римські, фінські та російські лазні тощо. Вище розташовувалися бальний зал, вітальня, дзеркальні кімнати, картинна галерея, колекція старовинної зброї, бібліотека.

А в 1907 р. тут організували етнографічний музей, сповнений експонатами, які описували 15 національних культур. Також на початку ХХ ст. у палаці влаштували електро- та метеостанцію. Останню зарахували до мережі метеослужб Російської імперії. Замковий дах був обладнаний обсерваторією з телескопом. Терасу з телескопом прикрасили скульптурами італійського художника Лангобарді

Садиба Попова справді була казковою. Однак Перша Світова війна та прихід до влади більшовиків змусили Попових покинути в 1917 р. маєток. Місцеві розповідали, що останні власники садиби встигли врятувати частину свого майна. Зокрема, вони вивезли один вагон цінних предметів. Те, що залишилося — книги, меблі, картини, культури, етнографічна колекція — було знищене й розграбоване більшовиками 1918 року. Сам замок зазнав значних пошкоджень, а парк і лісок піддали вирубці. У 20-х рр. ХХ ст. місцеві жителі повідомляли, що замок ще зберігає зовні гарний вигляд. У 1925 сюди прибув відомий педагог Макаренко, розмірковуючи над можливим перенесенням сюди своєї школи-колонії. Але більшовицька влада вирішила тут влаштувати свинарник. У 1934, коли Україна оговтувалася від жахливого голодомору, місцева влада вирішила збудувати будинок культури. Матеріалом для цього виступили дерев’яні конструкції палацу (перекриття, дах). Таким чином ще до початку Другої Світової війни велична будівля перебувала в жалюгідному стані. Пізніше радянська влада офіційно все списала на фашистські війська, які нібито розібрали половину палацу для створення оборонних укріплень. У 1944−1945 рр. залишки палацу пустили на будівництво доріг і корівників. Так радянська влада знищила не один шедевр архітектури.

Аккерманська Фортеця в Білгород-Дністровському

Аккерманська фортеця — одна з найбільших і найвидовищніших в Україні. Не дарма вона є центром для проведення всіляких лицарських фестивалів. У фортеці ми були двічі і точно відвідаємо її ще. Відвідування Аккерманської фортеці найкраще поєднати з відпочинком на морі в Затоці та дегустацією вина і коньяку в Шабо.

Про Аккурманську фортецю я написала окремий пост — Аккерманська або Білгород-Дністровська фортеця, там ви знайдете багато фото і всю потрібну перед відвідуванням інформацію.

Одеська фортеця: Хаджибей і Карантин

У 1795 році Суворов звів фортецю, яка знаходиться на місці нинішнього стадіону Чорноморець. З боку Карантинної аркади фортеці відкривається дивовижний вид на Морський порт.

До цього на місці фортеці височів старовинний турецький замок Хаджибей. Після російсько-турецької війни він потрапив до рук російських солдатів і був розібраний практично до останнього каменя. Це означало кінець 250 річного панування турків в Одесі. На місці турецького замку вирішили побудувати російську фортецю, але і вона не довго служила за призначенням. В Одесі вона проіснувала лише двадцять років, оскільки після чергової Російсько-турецької війни кордон перейшов далі на південний захід, у підсумку фортецю скасували 1811 року «як визнану нездатною до оборони»…

На місці замку Хаджибей відкрили Карантин при Одеському порту. Туди відправляли хворобливих пасажирів і вантаж, який прийшов із країн або районів із несприятливим епідеміологічним статусом.

Від Одеської фортеці збереглося не багато:

  • Андріївський бастіон з Олександрівською колоною
  • Частина аркади Карантинної стіни
  • Порохова вежа
  • Мертвецька вежа

Поруч із Пороховою вежею розмістився музей Пам’ятних дат, де можна ознайомитися з історією цих місць, що належали і Османській, і Російській імперіям.

Як доїхати до Одеської фортеці?

До фортеці ходить 210 маршрутка, яка відправляється від залізничного вокзалу. Одеська область, вул. Маразліївська, 1, Одеса 46.482 555 | 30.754 493

Фортеця на острові Березань

Окремий пост: Острів Березань: як доїхати та що подивитись

Острів Березань розташований на прибережній мілині, яка простяглася від мису Аджияск і західного берега Березанського лиману. Від Очакова сюди 13 км, а від мису — 4,1 км. Влітку тут археологи розкопують античне місто Борисфеніда, яке заснували мілетські греки в 7 столітті до н.е. і назвали на честь великої річки Борисфен (Дніпро), що саме тут впадає в Чорне море. Назви Березань і Березанка зовсім не пов’язані з березами. У 16−18 ст. історичний регіон Османської Порти, що мав центр Ачі-Кале (теперішній Очаків), мав назву Єдізан (Yedisan) — річка Березанка називалася тоді Бірюзень — Вовча річка (тоді тут водилися зграї вовків), а острів навпроти неї - Бірюзень-Ада. Як Бірюзень стала Березанню — зрозуміти нескладно.

вид на острів березань з моря.

У турецький період острів набув стратегічного значення і замикав фортифікаційний трикутник виходу з Дніпровського лиману — Ачі-Кале (Очаків), Килин-Бурун (Кінбурн), Бірюзень-Ада. Турки побудували південніше від центру острова форт, залишки (земляний насип) і рови головного бастіону якого, як і раніше, добре помітні, а в північній частині звели кам’яні бастіони берегової батареї, що мала прикривати кораблі гребної флотилії Ачи-Кале.

Під час російсько-турецької війни в листопаді 1787 року турецькі фортифікації Березані були захоплені чорноморськими (колишніми запорізькими) козаками під проводом Антона Головатого. 800 козаків на маломірних суднах (чайках і дубах), озброєних дрібними гарматами, штурмом взяли берегову батарею, а потім і фортецю. Саме захоплення Березані розв’язало руки Потьомкіну, і його армія пішла на генеральний штурм Ачи-Кале.

Потьомкін наказав скасувати фортецю на Березані, яку його військові інженери вважали застарілою і тісною для гармат. Але наступний імператор, Павло I наказав фортецю відновити. З 1800 по 1825 роки тут розташовувався невеликий гарнізон (всього 25 осіб) і проводилися планомірні роботи з укріплення острова. Основою форту був шестикутний бастіон площею 2200 кв. метрів, оточений широким ровом і валом (їх і зараз чітко видно). Від бастіону рів із валом розходився на дві сторони — від берега до берега.

1825 року фортецю скасували, а гарнізон і казенне майно перевели в Очаків.

Херсонська фортеця

Херсонська фортеця дивовижна тим, що її будували не для захисту міста, а місто будували для підтримки фортеці. Сьогодні від неї залишилися тільки ворота на фото, але разом з Катерининським собором, місце заслуговує на відвідування! Про Херсонську фортецю я вже писала окремий пост.

Херсонская крепость

One Comment

Leave a Reply to 150 Замків України: замки, фортеці, садиби, палаци, оборонні церкви та ін | SunKissed Cancel reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *