Сади Турії — це більше, ніж просто міський парк. Це символ міста, доказ сили громади й один із найнезвичніших зелених просторів Європи. Історія парку починається з катастрофи — а закінчується тріумфом людей над бетонними планами.
Сади лежать на місці… колишньої річки
У 1957 році Валенсія пережила руйнівну повінь: річка Турія вийшла з берегів і затопила значну частину міста. Влада ухвалила радикальне рішення — перенести річку на південь від міста.
Старе русло залишилося порожнім. І спочатку його хотіли перетворити на автомагістраль.
Але жителі Валенсії вийшли на вулиці з гаслом: «El llit del Túria és nostre i el volem verd» — «Русло Турії — наше, і ми хочемо його зеленим». І перемогли. Так народився парк.
Найбільший міський парк Іспанії
Сади Турії — це понад 9 км зелені і майже 160 гектарів площі. Це більше, ніж Центральний парк у Нью-Йорку. Але на відміну від багатьох парків, Турія — це лінійний парк, який тягнеться крізь усе місто: від історичного центру до футуристичного Міста мистецтв і наук.
Прогулянка по Садах Турії — це мандрівка під 18 старовинними мостами, які залишилися з часів, коли тут текла справжня річка. Серед них:
- середньовічний Puente de Serranos,
- елегантний Puente del Mar,
- футуристичний Puente de la Exposición, що веде до Міста мистецтв.
Міст Серранос (Puente de Serranos) — найстаріший міст Валенсії через Турію
Міст Серранос — це найдавніший із збережених мостів Валенсії. Його сучасний вигляд датується 1518 роком, коли після нищівної повені 1517 року старий міст було зруйновано, і «Стара фабрика мурів і ровів» (Fàbrica Vella de Murs i Valls) ухвалила рішення про його повну реконструкцію. Міст збудовано з тесаного каменю під керівництвом каменяра Хуана Баутисти Корбери.
Назва «Серранос» походить від людей, які прийшли з гірського району Ла-Серранія (сучасна провінція Теруель) разом із королем Хайме I для завоювання Валенсії у XIII столітті. Вони оселилися в цій частині міста, і саме на їхню честь були названі міст, міська брама — Вежі Серранос (Torres de Serranos) — та прилегла вулиця.
У мусульманський період міст був відомий як «Аль-Кантара» (від араб. «міст»), що зазвичай вказувало на кам’яну споруду, часто ще римського походження. Хоча прямих доказів існування кам’яного мосту у той час немає, ця гіпотеза вважається ймовірною.
Міст має дев’ять арок сегментного типу (escárzanas), завдовжки 159,7 м і шириною 11,2 м, з масивними контрфорсами (тажамарами) і парапетами.
До XVIII століття на мосту було п’ять статуй: св. Педро Ноласко, св. Педро Паскуаля, брата Хілаберто Жофре, королеви Тереси Хіль де Відауре та Богоматері Милосердя. На жаль, під час наполеонівського вторгнення ці скульптури разом із каплицями були знищені — їх скинули в річку в межах оборонних заходів.
Факти про міст Серранос:
- 📍 Розташування: Північна брама міста, з'єднує з районами Альмунія та Шереа
- 🏗 Побудовано: 1518 (після повені 1517 року)
- 📏 Розміри: 159,7 м завдовжки, 11,2 м завширшки
- 🧱 Матеріал: тесаний камінь
- 🎨 Стиль: готика з елементами бароко (в декорі)
- 🛠 Відновлення: 2005−2009 роки
- 🚶♂️ Сьогодні: пішохідний міст
- 🏰 Історичне значення: з'єднував місто з ключовими регіонами Королівства Валенсія
Міст Пуенте-дель-Мар (Puente del Mar)
Зведений на замовлення Ради мурів і долин у період з 1592 по 1596 рік (XVI століття) з тесаного каменю, після того як попередній дерев’яний або кам’яний міст було зруйновано повінню річки Турія у 1589 році.
Міст отримав назву Puente del Mar (Морський міст), оскільки це був природний шлях до району Грао або порту, через який до Валенсії надходило багато товарів морем. Автором проєкту був каменяр із Хатіва Франсіско Фігєрола, який мешкав у Валенсії (lapicida sive architector).
Після завершення будівництва мосту в 1596 році було вирішено звести каплицю, що також була доручена Фігєролі. Усередині встановили хрест, а на даху — зображення святого Вісенте Феррера, святого Вісенте Мученика та святого Івана Хрестителя. У 1709 році блискавка частково зруйнувала каплицю, тому її відновили, замінивши хрест на скульптуру Богоматері Покинутих (Virgen de los Desamparados), створену Франсіско Вергара-старшим у 1721 році. Решту скульптур святих було демонтовано. Близько 1677 року навпроти зображення Діви Марії встановили другу каплицю із образом святого Паскуаля Байльона
Міст має десять загострених арок, що спираються на великі контрфорси, а на їхніх опорах облаштовані виступаючі лавки. Уздовж мосту розташовані дві каплиці: одна зі статуєю Богоматері Покинутих, інша — з образом святого Паскуаля Байльона.
Парк Гуллівера / Дитячий майданчик «Parque Infantil Gulliver» у Валенсії
Величезна фігура Гуллівера заввишки 70 метрів — це не просто скульптура, а унікальний дитячий майданчик, створений архітектором разом із автором коміксів. Тут діти можуть уявити себе ліліпутами, які полонили гігантського незнайомця.
Якщо поглянути на майданчик з висоти, ви побачите фігуру сплячої людини. В один бік відкинуто капелюх, в інший — шпагу, а з ноги зісковзнула туфля. Але щойно ви спуститеся донизу, одразу стане зрозуміло — це справжній велетень.
Гуллівер настільки великий, що у складках його одягу та навіть у волоссі розміщені дитячі гірки. Маленькі ліліпути із захопленням видираються по його одязі, щоб знову й знову скочуватися вниз. Його руки й ноги — як і в описі Свіфта — стягнуті міцними мотузками, які перетворилися на лазалки для малечі.
Парк замість автостради — перемога громади
Сади Турії існують завдяки людям. Це не міський подарунок, а громадянська перемога. Проєкт автостради зупинили саме завдяки протестам і активізму. Парк — це зелена відповідь на бетонні плани 1960-х.
У 1960−70-х роках уряд Іспанії запропонував побудувати на місці пересохлої річки… швидкісну автостраду, яка б з'єднувала Середземноморське узбережжя. Це відповідало тодішньому урбаністичному мисленню: автомобілі — символ прогресу, а зелені зони — «непродуктивні».
У місті спалахнули громадські протести під гаслом:
«El riu és nostre i el volem verd!» — «Річка належить нам, і ми хочемо бачити її зеленою!»
Це був один із перших прикладів урбаністичного активізму в Іспанії. Люди вимагали створити парк — зелений простір для прогулянок, спорту, дозвілля. І зрештою вони перемогли.
Простір для мистецтва і спорту просто неба
У теплі сезони Сади Турії перетворюються на сцену під відкритим небом:
- йога та медитація вранці,
- кінопокази й концерти ввечері,
- перформанси, вуличні театри, навіть оперні вечори.
Природа, культура та спорт тут існують пліч-о-пліч.
Тутешні доріжки — одна з причин, чому Валенсію так люблять спортсмени. У Садах Турії можна:
- пробігти з центру до околиць міста без жодного світлофора,
- кататися на велосипеді, скейті чи самокаті,
- або просто гуляти в тіні дерев.
95 видів птахів і справжня міська екосистема
Сади Турії — не лише парк, а й заповідник у центрі міста. Тут мешкають:
- чаплі, качки, стрижі,
- метелики, їжаки й навіть черепахи.
Це жива, пульсуюча екосистема, де тварини та рослини співіснують із містянами.
