Боярка — маленьке місто, звідусіль оточене лісами. Маршрут Київщиною

Будаївка — його колиска — одне з найдавніших поселень в Україні. У зв’язку з будівництвом у 60-х роках XIX століття залізничної колії Київ-Фастів, що проходила поблизу Будаївки, тут виникла залізнична станція Боярка. Почало стрімко розбудовуватися дачне поселення. На вул. Хрещатик з’явилися вишукані казкові будиночки, які вражають мереживом дерев’яних фронтонів і віконниць. В одному з таких будинків у 1885 р. відпочивав Микола Лисенко. Шолом-Алейхем часто бував у Боярці. Цю місцевість він змалював під назвою «Бойберик» у відомому його творі «Тев'є-молочник».

Історична справка:

Боярка дістала назву від бояр Малковичів, які володіли землями північніше річки Віти і заснували поселення часів Київської Русі досліджене археологом О. В. Сєровим поруч колишнього Запольського шляху на правому березі річки Віти (нині річка Вітянка). Площа поселення 0,5 га, висота 1,5—2 м, зі сходу обмежене греблею в межах присадибних ділянок № 47—57 вулиці Чапаєва с. Тарасівка. Відомості про належність цих земель боярам Малковичам існують в Ставропігійній грамоті Андрія Боголюбського 1159 року.

У 1080 році князь Ярополк Ізяславович надав Києво-Печерському монастиреві села біля Києва для «жизни своей», а його дочка Анастасія у 1158 році уточнила, що це були п’ять сіл біля Києва — «з челяддю, все віддала до повою»

Територія сучасної Боярки заселена здавна. Поблизу міста виявлено поселення скіфських часів (VIII—VII ст. до н. е.). Збереглися залишки невеликого слов’янського городища (замковища) часів Київської Русі.

Це замковище Будаївка — фортифікаційна споруда, що є пагорбом, на якому зараз стоїть місцева Свято-Михайлівська церква і розміщений старий цвинтар. Розмір, форма, навіть те, що городище з усіх боків омивається водою, є свідченням штучного походження пагорба, та дає підстави вважати його оборонною спорудою для захисту від ворогів. Це городище охороняється державою, як історична пам’ятка.

Легендарний паровоз Зозуля

м. Боярка, вул. Вокзальна, 12
Гео локація

Унікальний паровоз К-15 776 «Кукушка», встановлений на вічну стоянку на залізничній станції «Боярка», вважається символом міста.

Прямо на залізничному вокзалі стоїть паровоз, який став символом Боярки. Зараз він виконує функцію пам’ятника, але це справжній локомотив, який колись в 1921—1922 роках разом зі своїми товаришами буквально врятував Київ від холоду.

Столиця замерзала, в Боярці побудували вузькоколійку щоб звозити з довколишніх лісів дрова. Паровоз тоді врятував багато життів, а події лягли в основу роману «Як гартувалася сталь» Миколи Островського.

Історія «Зозуль»

«Зозулями» називали невеликі поїзди місцевого сполучення з одним чи кількома вагонами. Вели такі міні-потяги малопотужні паровози зі слабким гудком, який більше нагадував зозулине «ку-ку», а не голос залізного велета.

Паровози серії 157 випускали в 1930-тих роках у Радянському Союзі. Їх проектували на Коломенському паровозобудівному заводі. До нашого часу вціліли всього 4 з них: три в Росії, один в Україні.

Результати досліджень та подальша багаторічна експлуатація засвідчили, що за теплотехнічними і динамічними характеристиками паровози серії 157 виявилися чи не найвдалішими в світі зразками машин свого класу.

Земська школа в Боярці

вулиця Жовтнева, 49
Гео локація

Будівля дитячого притулку побудована в 1911 році. Це пам’ятка архітектури місцевого значення. В листопаді-грудні 1918го тут розміщувався штаб полковника УНР Євгена Коновальця, командира корпусу січових стрільців.

Школа відома також тим, що в ній свого часу жили робітники, які будували вузькоколійну залізницю до Києва.

Краєзнавчий музей

Тел: (4 598) 355−77, (063) 243−50−31, (096) 726−76−92
Адреса: Боярка, 8 150, Грушевського (Жовтнева), 49
https://www.facebook.com/BoyarskyMuseum/

За будинком школи знаходиться Боярський краєзнавчий музей, створений у 1992 р. на базі літературно-меморіального музею М.О. Островського. Колекція музею налічує понад 15 тис. предметів, що становлять історичну та культурну спадщину регіону. Музей проводить просвітницько-виховну роботу, різноманітні виставки, презентації, науково-практичні конференції, творчі зустрічі, які сприяють перетворенню музею в осередок культурного життя міста та району. Значне місце в його експозиції займають роботи художників К. Б. Полякової та В. І. Григор'єва. У фондах музею зберігається понад тисячу оригінальних робіт цих митців.

Старі дерев’яні дачі 19 століття

Старовинні дерев’яні дачі в Боярці, де колись відпочивали відомі й заможні кияни. Навіть вулиці дачного селища були названі Хрещатик та Липки.

«Боярка — дачне селище біля однойменної ст. Південно-Західної залізниці на 21-й версті від Києва. Селище це утворилося незабаром після проведення залізниці, на початку 1870-х років, причому перші дачі збудовані городянами-власниками (Петерсоном, Хитровом тощо) виключно для свого користування; потім, на початку 1880-х, дачі почали будувати підприємці та місцеві селяни. З цього часу почалося швидке зростання селища. Насамперед почали будуватися з місцини, званої „Хрещатик“, що утворилася з лісової просіки праворуч від вокзалу, а потім ліворуч від вокзалу, у бік дер. Будаївки, що являла собою тоді три десятки селянських хат.
До кінця 1880-х на Боярські дачі виїжджали влітку переважно заможні буржуа, і тільки наприкінці десятиліття Боярка почала приваблювати головним чином залізничних службовців».
видання Ф. Л. Іссерліса «Дачникъ», 1909 р.

Загальна кількість дач у Боярці та сусідній Будаївці в пік найбільшого розквіту становила близько 250 одиниць. Нині збереглося не більше двох десятків.

Наприклад, одна з таких дач по вулиці Хрещатик, належала Миколі Максимовичу, видатному українському вченому, інженеру-гідротехніку, досліднику водного режиму Дніпра, архітектору та професору Київського інституту народного господарства.

Не зважаючи, що на мапі Гугл будинок позначено як — садибу Добромирових, згідно з адресною та довідковою книгою «Весь Кіевъ» за 1911 р. ця ділянка за адресою вулиця Хрещатик, 20 належала інженерові Миколі Максимовичу.

Старі дерев’яні дачі 19 століття у Боярці

Двоповерховий дачний будинок зведено у псевдоросійському стилі у дусі т. з. «ропетовщини», що у зворотньому порядку вплинула на народне будівництво у великоросійських губерніях, а у 20 ст. стало асоціюватися з російським національним стилем у дерев’яному будівництві. Фасад прикрашався (але й переобтяжувався) різьбленими елементами, малюнок яких часто запозичувався з народного декоративно-прикладного мистецтва, що переносилися на фасад. Цей стиль у своєму дерев’яному варіанті отримав значне поширення серед дачних будівель, як своєрідна відповідь на пануючі в Європі «швейцарський» та «норвезькі» стилі у архітектурі вілл та санаторіїв курортних містечок

Перший поверх цегляний, другий дерев’яний.

Загалом за проектами Максимовича свого часу у Києві було побудовано кілька цікавих будівель, зокрема на вулицях Терещенківська, Інститутська та Леонтовича.

До речі, сам Максимович проживав у Києві у двоповерховому особняку, зведеному за його власним проектом по вулиці Фундуклеївській (нині Б. Хмельницького).

Микола Максимович спроектував і збудував Києво-Оболонську річкову гавань довжиною до двох кілометрів.

Зусиллями архітектора було створено розкішний яхт-клуб на Трухановому острові. Окрім того, Максимовича вважають автором ґрунтовних гідрологічних досліджень Дніпра…

За радянських часів дача Максимовича у Боярці слугувала корпусом дитячого санаторію «Зірочка», а потім використовувалася під потреби обласної дитячої лікарні, розташованої навпроти.

До речі, на території лікарні знаходиться ще один старовинний будиночок — «лікарняна дача», яка ефектно доповнює унікальний дачний комплекс Боярки…

Численні листи свідчать, що молодий Михайло Сергійович Грушевський також неодноразово відпочивав в дачній Боярці, адже поміж усіх київських дачних передмість саме Боярка найбільше вабила українську інтелігенцію Києва, яка створила тут один зі своїх знакових осередків.

Свято-Михайлівська церква

Гео локація
вулиця Івана Франка, 4, Боярка

Церква височить на місці давньоруського поселення — городища «Притварка», що отримало свою назву від річки Притварки, що протікає поруч. Формування городища відноситься до V — VI століття. Пізніше ця місцевість стала селом Будаївка (нині місто Боярка), яке з 1741 по 1786 належало Києво — Печерській Лаврі. На місці стародавнього будаївского вала в період з 1756 по 1894 розташовувалися церкви святих Жон Мироносиць, Воскресіння Христового і святого Архистратига Михаїла, які з плином часу руйнувалися.

Свято-Михайлівська — найстаріша церква Боярки. І що цікаво, вона не закривалась і у радянські часи, і в часи німецької окупації.

Мотузковий парк «Сімейний парк»

Якщо ви подорожуєте з дітьми, то варто відівдати Мотузковий парк «Сімейний парк»

Гео локація
вулиця Свободи, 9/72, Боярка, Київська обл., 8 151

Що там: мотузковий парк на 4 етапи, скалодром, тролів, тюбінг

Парк активного відпочинку «Family Park Боярка»:

Дитячий маршрут
Два маршрути для дорослих
Тролейний маршрут
Батути для дітей
Додаткові розваги

Боярське городище

Гео мітка

Гарна набережна з зоною відпочинку, мангалами, столиками, лавками, шезлонгами, газонами, чудовим дитячим майданчиком і тренажером на свіжому повітрі. Шикарний вид на небо і хмари, озеро і історичну церкву. Тут можна погодувати качечок, половити рибку і подивитися чудовий захід. Не забудьте відвідати це місце на Івана Купала. Тут проходять чудові гуляння.

Йосипський ставок

50.31 386 143 507 932, 30.27 333 169 818 672

Перед початком Клипені - давніх пасовищ і сіножатей будаївців — розлився серед лісової пущі наймальовничіший ставок — Йосипський («Осипов пруд»), що знаходиться на лісовій галявині. Від старожилів можна почути неясний спогад про якогось багатія Йосипа чи Осипа, який створив той став та організував там чудову зону відпочинку з човнами і купальнями. Існує припущення, що та водойма є дітищем Осипова Хоми Йосиповича (бл. 1847−1913 рр.) чи когось з його родини. Він мешкав на Хрещатику в садибах № 28 і 30 (нині нова територія Київської обласної дитячої лікарні). Вишуканий надгробок Хоми Йосиповича зберігся на рештках цвинтаря біля Михайлівської церкви.

Березовий гай

Повернувши з дороги у ліс від озера у північно-східному напрямку і пройшовши стежкою, яку перетинають яри та балки через 400 м натрапляємо на березовий гай, промандрувавши ще 200 м у тому ж напрямку можна дістатися до Долини Надсона.

Долина Надсона

50.32 114 241 986 587, 30.273 538 600 000 002

Це одна з долин боярського лісу, що надихала російського поета С. Я. Надсона. У 1886 р. 23-рiчний поет вiдпочивав і лікувався у Боярцi. Він вважав, що галявини Боярського лісу схожі на Швейцарію, міг гуляти годинами і знаходив натхнення для своїх поезій. Під час однієї такої прогулянки він натрапив на велику галявину з чистим струмком, вкриту конваліями. Поет був зачарований такою красою і назвав її «Долиною конвалій». В 1962 році, до 100-річчя з дня народження Семена Надсона, боярські краєзнавці Кубренков В.І. і Горинович В.М. встановили камінь, з написом «Долина Надсона».

Спдіваюсь, вам сподобався цей невеличкий маршрут.

Цікаві стаття про Боярку:

Цікаві (або ні) пропозиції

Preply — Вивчай англійську онлайн! Я зараз покращую свою розмовну англійську і вам раджу цей сервіс. Знайшла класного вчителя з Південної Африки за 115 грн/50 хвилин.

letyshops — Ти теж можеш купувати онлайн в 2425 магазинах з кешбеком. А потім виводити гроші на банківську карту або рахунок мобільного телефону

Monobank — спробуйте зручний мобільний банк для громадян України. При реєстрації за моїм посиланням отримуєте на рахунок карти 50 грн. Легко знімати готівку, розвинена система кешбек, хороша служба підтримки. Реєструватися краще з телефону.