Історики вважають, що село Витачів було засноване близько IV століття нашої ери. З того часу (починаючи від Черняхівської культури, яка вважається попередницею Антського державного утворення) Витачів залишається постійним поселенням у середній течії Дніпра.
Це твердження базується на археологічних даних, хоча перша письмова згадка про нього датується лише X століттям. Таким чином, Витачів як постійне поселення існує щонайменше 1600 років.
Перша літописна згадка про Витачів з’являється у 949 році в праці візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного «Про управління імперією». У цьому творі Витачів описується як потужний порт на Дніпрі, розташований у південному передмісті Києва.
Походження назви Витачів
Норманська теорія
Існує багато гіпотез про походження назви даного населеного пункту. За версією кількох місцевих краєзнавців, назва «Витачів» походить від норманського словосполучення Вітахолм. На рунічному камені XI століття з Норвегії, N62 (Алстадський камінь), згадується назва Вітахольмр: «Engli raised this stone in memory of Þóraldr, his son, who died in Vitaholmr — between Ustaholmr and Garðar.»
У назві з каменю N62 слово holmr означає «пагорб». Витачів дійсно розташований на високому пагорбі. Перша частина топоніму, Vita, з норвезької та шведської мов означає «білий». Таким чином, топонім можна перекласти як «Білий Пагорб».
За думкою інших місцевих краєзнавців, назва «Витачів» може походити від норманського словосполучення Вітахолм, де «Віта» означає «вогонь», а «холм» — «гора», що можна перекласти як «вогонь на горі».
Ранньослов’янська теорія походження
Інша версія припускає, що назва «Витичів» має ранньослов’янське походження і може бути пов’язана зі слов’янськими племенами в’ятичів. Перший голова роду в’ятичів, Вятко, який ймовірно жив у VII столітті, міг походити з земель, де зараз розташований Витачів. Слово «вятко» є зменшувальною формою давньослов’янського слова «вяче» — «великий» або «більший». Відповідно до цієї теорії, Витичів (або Вятичів) перекладається як «великий» або «величний».
Однак цю версію ставлять під сумнів, зважаючи на історичні дані про справжній вік цього селища. Витачів існує ще з часів Антського царства, і його назва може мати коріння з тих часів.
Готська теорія
Існує також готська теорія походження назви Витачів. В літописі остготського історика Йордана зазначено, що вождь готів Германаріх, під час навали гунів наприкінці IV століття, покінчив життя самогубством, щоб уникнути жахів гунської навали. Його син Витимир поховав батька на березі Дніпра і на місці поховання насипав високу «Прекрасну скелю», заснувавши поруч місто, яке згодом було назване на його честь.
Прекрасною скелею може бути одна з витачівських круч, а насип на могилі Германаріха — гора Красуха над Дніпром (курган). Існує лінгвістична співзвучність між іменем Витимира та давньою назвою села — Витичевом. Роки життя Витимира відповідають приблизному часу заснування Витичева.
В окремих літописах фігурує назва Уветичі.
Руський період
Витачів вважається одним із найдавніших поселень Полянського князівства та Київської Русі. Поляни — східнослов'янське плем’я VI—IX ст., яке, за повідомленнями «Повісті минулих літ», мешкало в Центральній Наддніпрянщині — на правому березі Дніпра, між річками Россю та Ірпенем.
У давньоруські часи Витачів був містом із великим портом. Поряд із селом і зараз можна побачити бухту, куди заходили судна. Витачів часто був місцем зустрічей і нарад руських князів. За Володимира Великого були збудовані оборонні вали, що збереглися до наших днів під назвою Змієві вали.
Витичівська фортеця відігравала важливу роль в системі оборони середнього Подніпров'я від степових кочівників (печенігів), влаштованої Володимиром наприкінці X століття. У Витичеві була сигнальна вежа, з якої вогнем сповіщали столицю про появу ворога на лівому березі Дніпра навпроти Витичева.
З'їзд князів у Витичеві 30 серпня 1100 року, за участю князів Святополка Київського, Володимира Мономаха, Давида і Олега, був другим з'їздом удільних князів Київської Русі. Скликаний з ініціативи Володимира Мономаха, з'їзд мав на меті припинення князівських міжусобиць і об'єднання сил для боротьби проти половців. На Витичівському з'їзді обговорювалося питання про припинення міжусобиць, і було вирішено позбавити князя Давида Ігоровича Володимир-Волинського князівства за порушення перемир’я, укладеного на Любецькому з'їзді 1097 року. Натомість йому було надано у володіння Бузьк, Острог, Дубно, Чорторийськ, а незабаром і Дорогобуж та 4000 гривень срібла.
Після розгрому печенігами на початку XI століття місто занепало, але до кінця століття відновилося як оборонний пост проти нових кочовиків — половців. Для захисту від них князь Святополк у 1095—1096 роках збудував неподалік іншу фортецю — Новгород-Святополч.
Новгород-Святополч
Святополч — літописне місто, засноване Святополком Ізяславичем у 1096 році на Витачівському пагорбі. Це місце зазвичай ідентифікують як розташоване між сучасними селами Витачів і Стайки, за 56 верст від Києва, на правому березі Дніпра. У це місто переселилися мешканці Юр'єва (Білої Церкви), спаленого половцями.
Юр'їв (або Гюргев) — староруське місто на Пороссі, засноване князем Ярославом Мудрим і назване на честь його хресного імені Георгій (Юрій). Ця назва використовувалася з 1032 року до середини XIII століття, коли місто стало попередником Білої Церкви.
Гора Могила, де знаходиться городище Новгород-Святополчого, є одним із наймолодших курганів не лише в межах Витачева, а й у всій Київській області. Це другий за висотою курган біля Витачева після гори Красуха. Гора Могила була утворена не раніше кінця XI або першої половини XII століття як місце поховання жителів міста Новгород-Святополчого.
У 1223 році, після битви на Калці, коли руські князі зазнали поразки і відступали до Києва, татарські орди переслідували їх до Святополча. Мешканці міста вийшли назустріч військам і всі були перебиті татарами. Міста Витичів і Святополч першими були зруйновані татаро-монгольською ордою в 1223 році.
За оцінками істориків, на момент захоплення міста татаро-монголами його населення становило до 1,5 тисячі мешканців, більшість із яких були знищені. Масове поховання загиблих жителів Новгорода-Святополчого відбулося в перші дні червня 1223 року. З того часу курган носить назву Могила, яка збереглася до наших днів.
Кургани та гора Красуха
Взагалі, в межах Витачева налічується близько десяти курганів, з яких досліджено лише два. До курганів належать Красуха, Глобівщина (названа на честь козака Глоби, який мав тут свою садибу в часи Хмельниччини), Могила та Окіп. Гора Валок є частиною загальної мережі легендарних Змієвих Валів, що проходили неподалік Витачева.
Красуха — типовий курган, що утворився в межах II-IV століть на підвищеній ділянці на березі Дніпра. Останні геоморфологічні дослідження показали, що Красуха є курганом, насипаним приблизно 1,5−2 тисячі років тому, але не пізніше ніж 2,2 тисячі років тому, оскільки на горі не сформувався достатній гумусний шар ґрунту, який зазвичай формується протягом 2,2−3 тисяч років.
Красуха є найвищою точкою Правобережної Київщини і вважається місцем сили. Дослідники стверджують, що вона є однією з найпотужніших позитивних енергетичних точок планети. Назва, можливо, походить від давньо-язичницького свята Кросно на честь померлих. За іншою версією, «Красива скеля» над Дніпром згадується у творах готського історика Йордана, де нібито похований вождь готів Германаріх.
Перші поховання тут з’явилися в IV столітті н. е. Після хрещення Київської Русі тут почали виникати перші християнські поховання (кінець X — початок XI століття). Цвинтар на горі Красуха, який функціонує і сьогодні, вважається одним із найстаріших чинних некрополів України. Тут відбувалися масові поховання в різні часи: від епідемій чуми в XIV-XV століттях до поховання померлих під час Голодомору 1932−1933 років та загиблих у Другій світовій війні.
Дерев’яна каплиця та вітряк
На схилах Витачева розташована каплиця, збудована відносно недавно, у 1991 році. Вона має незвичайний хрест на вершині, з сімома променями та півмісяцем в основі.
Згідно з легендами, каплицю зведено за ескізом Т.Г. Шевченка, який малював старий козацький храм. Її спорудили на початку Незалежності України на місці, де відбувались засідання князів. Це каплиця всіх конфесій, де довгий час співіснували язичницькі ідоли з православними іконами. Зведення каплиці підтримали учасники об'єднання «Українська духовна республіка».
Витачів розташований на землях, де вже 4,5 тисячі років тому розвивалось землеробство та хліборобство. Дерев’яний вітряк. Сьогодні тут можна відчути аромат і смак Витачева, адже поруч печуть хліб за стародавніми рецептами.
Цікаві факти
Річка Зарубинець протікає нижче вулиці Садової і впадає в Дніпро в районі сільської дамби, майже ніколи не пересихаючи. Її гирло утворює так званий Зарубинецький брід, який неодноразово згадується у середньовічних літописах X-XII століть як зручна бухта для княжого флоту часів правління Княгині Ольги, князя Святослава та Володимира Великого.
На захід від Витачева розташований заказник місцевого значення «Урочище Калинове», у балці якого знаходиться озеро Ріцца, або, як його називають місцеві жителі, Стрількове.
Забруднення радіонуклідами стало серйозною екологічною проблемою для витачівських ґрунтів після аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Вимірювання показали, що найвищі рівні забруднення цезієм відмічені на полях у північно-західній частині Витачева, зокрема на полі «за селом» та Дріжджин Шпиль.
Цікаві (або ні) пропозиції
- Preply — Вивчай англійську онлайн! Я зараз покращую свою розмовну англійську і вам раджу цей сервіс. Знайшла класного вчителя з Південної Африки за 115 грн/50 хвилин.
- letyshops — Ти теж можеш купувати онлайн в 2425 магазинах з кешбеком. А потім виводити гроші на банківську карту або рахунок мобільного телефону
- Monobank — спробуйте зручний мобільний банк для громадян України. При реєстрації за моїм посиланням отримуєте на рахунок карти 50 грн. Легко знімати готівку, розвинена система кешбек, хороша служба підтримки. Реєструватися краще з телефону.
