Замок Паланок — середньовічний замок-вулкан

Не дарма я обрала саме таку назву для подкасту про замок Паланок, адже він може по праву вважатися вулканом:

• і географічно
• і своєю вулканічною войовничістю
• і вулканом кохання

Тож сьогодні будуть цікаві георгафічні факти, історії кохання, та войовничої звитяги.

Але давайте по порядку. Привіт, мене звати Настя і це подкаст Україна за кермом.

Підсумок відео

• 🏰 Опис замку Паланок: Замок зведений на вершині 65-метрового вулканічного пагорба в Мукачеві. Його історія налічує кілька століть, і це один із найбільш таємничих замків України.
• 🌋 Походження назви: Замок названо «вулканом» не тільки через географічне положення, але і через його роль у захисті від ворогів та бойові подвиги мешканців.
• 🗺 Архітектура замку: Він розділений на три рівні — верхній, середній і нижній замки, кожен з яких міг захищатися окремо.
• 💍 Жіноча історія: Жінки, такі як Софія Баторі та Ілона Зріні, відігравали ключову роль у його історії. Ілона прославилася як хоробрий захисник замку.
• 🧛‍♀️ Легенда про криваву графиню: Софію Баторі називали жорстокою, і навколо її імені існує багато міфів, які порівнюють її з Єлизаветою Баторі, відомою своїми кривавими звичаями.

Трохи чисел

• 🏞 65-метровий вулканічний пагорб: Паланок побудований на вулкані, який відіграв роль природної оборони.
• 🛡 130 кімнат: Замок містить 130 різних приміщень і складну систему підземних ходів, що використовувалися для захисту.
• 💎 85-метровий колодязь: Він був вирубаний у скелі для захисту замку та постачання води під час облог.

Яке символічне значення має архітектурна структура замку Паланок?

Архітектурна структура замку Паланок має важливе символічне значення:

1. Три рівні оборони: Замок розділений на три тераси — верхній, середній і нижній замки, кожен із яких міг захищатися самостійно. Це символізувало силу та незалежність, адже кожен рівень був окремою лінією оборони, захищаючи від зовнішніх загроз.
2. Розташування на вулканічному пагорбі: Замок побудований на 65-метровій вулканічній горі, що також підкреслює природну неприступність фортеці. Вулканічний елемент символізує могутність і вибухову силу замку, який, як і вулкан, міг вибухнути під час захисту.
3. Підземні ходи та укріплення: Система підземних ходів і сховищ служила для захисту не тільки людей, але й коштовностей, таких як угорська корона, що зберігалася в замку. Це підкреслює важливість замку як місця стратегічної та історичної ваги.

Така архітектура символізує не лише фізичну неприступність, але й стійкість та тривалу історію боротьби й захисту.

Факти про замок Паланок

Одним із найвідоміших і водночас найтаємничіших місць України вважають замок «Паланок» у Закарпатській області. Старовинна споруда має не лише багату історію, а й безліч легенд. Сьогодні я не буду переказувати історію замку, тим паче вона налічує кілька століть і тому цей подкаст міг би бути доволі довгим. Я спробую розповісти цікаві факти і міфи, щоб ви мали змогу поринути в атмосферу замку Паланок і по праву оцінити місцину.

Замок «Паланок» — головна визначна пам’ятка Мукачева, зведена на високій 65-метровій вулканічній горі. Замок теж має вулканічне походження, але лава, з якої він створений — це лава гарячого бажання захищати рідні землі від ворогів.

Тут добре збереглися таємні підземні ходи, які раніше слугували укриттям для людей і тварин.

За австрійців там була в’язниця для політв'язнів, а за радянської влади — різні установи. З 1993 р. приміщення Мукачівського замку займає історичний музей і картинна галерея.

Це типова середньовічна фортеця, тож кілька цікавих фактів про замок Паланок:

1. Точна дата заснування замку невідома, але в документах, які датуються XI століттям, він уже згадується.
2. Він височіє на 70-метровому пагорбі, що колись був вулканом.
3. Фортеця поділена на три тераси, три рівня: Верхній, Середній і Нижній замки. Кожен з рівнів міг захищатися самостійно.
4. Замок мав 3 рівні захисту, стіни 5-метрової товщини, могутній гарнізон та 164 гармати.
5. Паланок складається зі 130 різних кімнат та має складну систему підземних ходів.
6. Тут ховали найцінніші угорські скарби від військ Наполеона, в замку навіть зберігалася угорська королівська корона.
7. Найбільшої слави замку зробили не чоловіки, а дві жінки. Софія Баторі та Ілона Зріні - свекруха і невістка. Керуючи замком, вони навіть встигали поворогувати між собою. Про них ми поговоримо далі.
8. Замок пережив незліченну кількість господарів і мешканців, десятки штурмів і облог.
9. Ще один загальний факт, але я маю його проговорити. Назва Паланок походить від дубового частоколу, яким колись був оточений водяний рів навколо замку.
10. Мукачево і Паланок — місця, де даються взнаки фантомні болі за втраченою імперією угорців.

Легенди і міфи про Мукачівський замок

Свій подкаст я хочу розпочати не із істроії створення і якоїсь хронології, а з міфів. Бо часто це саме той факт, який приваблює мандрівників. Навколо замку «Паланок» ходить багато легенд і містичних історій — я постаралась зібрати найцікавіші з них.

Обманутий чорт

З 1396 по 1414 роки замком володів подільський князь Федір Коріятович. Він значно збільшив розміри і зміцнив замок, перетворивши його на свою резиденцію. Водночас у скелі було вирубано 85-метровий колодязь.

Одна з легенд оповідає про цей глибокий колодязь під Старою вежею. Він нібито з'єднується таємними ходами з берегами річки Латориці. Якщо вірити історіям, робота йшла невдало — вирити глибокий колодязь складно, його стіни руйнувалися, а вода все не з’являлася.

Ми були в тому замку і дійсно колодязь виглядає дууууже глибоким. Якщо ви боїтесь висоти, не заглядайте вниз.

Коли князь уже опустив руки, перед ним з’явився чорт і запропонував допомогу за мішок золота. Князь хотів заплатити за колодязь, але грошей у скарбниці не було. Тоді помічник Корятовича натякнув: чорт не уточнив, скільки там має бути золота. Князь прислухався до поради і кинув у мішок дві останні золоті монети, вручивши його нечистому.

Чорт обурився, але договір уже було укладено. У страшному гніві нечистий кинувся в колодязь зі словами: «Все одно воду пити не будете!». Відтоді в колодязі чути дивні звуки. Кажуть, що там і досі возиться ошуканий чорт.

Федір Змієборець

Взагалі, Федора Коріятовича називають реальним змієборцем ХІV століття. Є купа легенд про те, як він вбив змія з 7ма головами! Наприклад, «Про князя Коріятовича та жовтого змія Веремія»

«Аж умер старий цар Володар, а з широкого степу прийшов новий. Той новий цар витягнув із Дунаю змія Веремія. Та й загнав той цар змія Веремія у мукачівські гори, та й казав нам, русинам, йому дань давати: що одміниться місяць — по дванадцять діток-малоліток.

Розсівся той змій Веремій на Чернечій горі, на латорицькій воді людям на горе. Сім голів має, діток пожирає, не рік, не два, не три, не чотири. Та й вже наша земля пустелею стала".

Легенди повідомляють, що князю, за допомогою місцевих мешканців, вдалося зрубати всі зміїні голови, подрібнити тушу загиблого Змія, і з дрібних часток виросли квіти. Як не дивно, історичне підгрунтя в таких легенд було, хоч в Капатах і не жили змії з 7ма головами.

Зі степу прийшов новий цар і притяг за собою семиголового Змія з-за Дунаю. Це схоже на поетичну метафору угорської хроніки (ХІІ ст.) невідомого автора Gesta Hungarorum («Дія́ння угрів») про дюлу очільника угрів Алмоша. Він очолював сім угорських племен. Сім племен перетворилися в легенді на сім голів страшного змія, які практично не можливо знищити.

892 року угри на чолі з Алмошем розбили військо білих хорватів. Князя слов’ян угри повісили, захопили його фортецю Гунг (Унґвар, ще варіанти назви: Гункбар, Гунґвар, Онґвар — Ужгород). Алмош, згідно «Діянь угрів», захопив також Мукачеве, і 40 днів святкував там цю подію.

Ще одне пояснення історії про князя змієборця походить від імені молдавського князя, з яким у Федора Коріятовича було протистояння — Юга Безногий.

Практично виключено, щоб православна людина мала ім'я Уго, чи Гуго. Дехто бачить в «Юга» перекручене «Юра». Швидше за все Юга не ім'я, а прізвисько. Спотворене Унг чи Вуж. Юга звався так на честь свого володіння — фортеці Унг (Унґвар, Ужгород).

Мабуть молдовський господар Юга Безногий прагнув володарювати в землях, які колись належали засновникам Молдовського князівства, і повернути сюди волохів. Його супротивник князь Федір Коріятович прагнув залишити землі Унґвара-Ужгорода та Мукачева за собою, а отже й за русинами-українцями. Йому це вдалося, і вдячний український народ склав легенди про героїчну боротьбу Коріятовича.

Криваві історії Софії Баторі

Найбільше прославили Паланок на Закарпатті дві жінки — Софія Баторі та Ілона Зріні - свекруха та невістка, що управляли замком і були ворогами.

В той час як Ілона увійшла в історію як хоробрий охоронець фортеці (і ми про неї ще поговоримо), а Софію Баторі спіткала містична і страшна слава. За переказами, жінка була надзвичайно жорстокою та мала пристрасть до людської крові. Вона нібито не лише вбивала заради неї, а й приймала криваві ванни, приносячи в жертву 13-річних незайманих дівчат.

Старі люди розповідають, що в кімнатах Мукачівського замку в ті часи були спеціальні кімнати для тортур.

Але все ж таки, ця легенда максимально неправдива. Софія, на відміну від її родички Ержбетти Баторі, людської крові не пила і омолоджувальних ванн із крові 13-річних дівчат не приймала, але пані була дуже жорстокою (це в них, вочевидь, спадкове). За невелику провину карала прислугу батогом або різками, могла кинути людину в підземелля.

А от хто справді «пив кров юних дівчат», так це вищезгадана близька родичка Софії - легендарна Ержбет, та сама, з вампірськими звичками і пристрастю до кривавих ванн.

Тому справжньою «Кривавою графинею» була Єлизавета Баторі. Вважається, що вона приймала ванни, наповнені кров’ю юних незайманих дівчат, з метою збереження вічної краси і молодості. На її рахунку понад 650 убивств, нелюдські тортури і навіть чаклунство, що дало змогу внести її до книги рекордів Гіннеса як одну з найкровожерливіших серійних убивць в історії.

І хоч цей подкаст не про Єлизавету Баторі, але я все ж таки розповім її історію коротенько. Кажуть, спершу графиня Баторі робила омолоджуючі маски і компреси із використанням крові юних служниць. Спочатку дівчата погоджувалися на кровопускання добровільно в обмін на обіцянки пані якихось поблажок і винагород, аж доки не стали помирати від крововтрати. Головні пособниці Ержебет, служниці Доротея, Катаріна, Ілона, і слуга Фіцко, спочатку обирали дівчат-сиріт або тих, хто прибув на роботу здалеку, щоб родичі загиблих не одразу кидалися на пошуки. Але з кожним разом графині потрібно було все більше крові, оскільки вона зрозуміла, що одних примочок буде недостатньо.

У хід пішли хитромудрі знаряддя тортур з шипами, які сильно травмували, але не вбивали дівчат одразу, щоб можна було зібрати якомога більше крові в судини, вміст яких потім виливали в глибокий чан або ванну.

Апогеєм кривавої меси Ержебет стало придбання знаряддя тортур під назвою «Залізна діва» — це шафа, що за формою нагадує жіночу фігуру, стулки якої були втикані гострими шипами. Дівчину поміщали всередину шафи, після чого дверцята зачинялися, і вона потрапляла в криваві обійми «Діви». Шипи були розташовані таким чином, що пронизували тіло жертви в тих місцях, де не було життєво важливих органів, щоб жертва вмирала повільно. Внизу шафи були трубки, які виводили всю зібрану кров у нижнє приміщення з купальнею графині.

Але й цього було мало — звичайна кров перестала діяти, і графиня стала більш вибірковою. Відтоді їй потрібні були тільки незаймані, бо вона вважала, що молоді особи мають бути чистими й невинними, щоб досягти максимального ефекту омолодження.

Помилкою Ержебет стало марнославство. Оскільки вона сама була дамою шляхетного походження, врешті-решт їй знадобилася кров уже не простих служниць, які оскверняли її тіло, а «блакитна кров» юних аристократок. Погана слава, що ходила про неї серед простого народу, ще не встигла сягнути вух дворян, і багато родин радо давали згоду на запрошення графині відправити своїх доньок до неї для здобуття освіти.

Ержебет акуратно записувала імена та вік усіх своїх жертв у щоденник, який і став головним свідченням проти неї в суді. У ньому значилося понад 650 імен.

Після тривалих і болісних тортур служниці та пособники Ержебет зізналися у всьому і були визнані винними. Вирок був жорстокий і виконаний у найкоротші терміни: жінок спалили на багатті, як відьом, а чоловікам відрубали голови.

Оскільки стратити знатну даму було неможливо — це не тільки викликало б паніку серед дворян, а й згубно позначилося б на всьому впливовому роді Баторі, — судом було прийнято рішення замурувати графиню у власній спальні до кінця її днів. Так, у Чахтицькому замку без вікон і дверей, мізерно харчуючись, серед власних нечистот, «Кривава графиня» прожила три роки, доки її виснажене тіло не було знайдено бездиханним. Місце поховання Ержебет кілька разів змінювалося і на сьогодні вже невідоме.

Сьогодні тяжко сказати на скільки правдивою була ця кривава історія. Бо володіння впливової княгині могли стати ласим шматочком для знаті, що вирішила позбутися княгині.

Найімовірніше, графині справді була небайдужа її зовнішність, і вона намагалася підтримувати красу, як могла. Відомо, що однією з її помічниць була місцева цілителька на ім'я Дарвулія, яка постачала Чахтицькій пані цілющі трави і мазі. Не виключено, що одна з трав могла забарвлювати воду в червоний колір, що помітили приставлені до графині шпигуни і доповіли тим, кому було необхідно її падіння.

Сюди ж можна віднести звинувачення в чаклунстві, захопленні алхімією, і навіть поклонінні дияволу, що зіграло на руку церкві. Слід нагадати, що Баторі були протестантами, а Габсбурги, які правили в Трансільванії, — католиками (відповідно, головною церквою була католицька). А оскільки володіння Баторі були дуже великими і на їхній території всі церкви були протестантськими, графиня становила ще більшу небезпеку для місцевих еліт.

Інші докази провини Ержебет також не такі вже й однозначні: кількість загиблих дівчат можна виправдати будь-якою епідемією; або збільшенням чисельності диких тварин, які нападали на подорожніх і спотворювали їхні тіла. До того ж, кількість жертв за багатьма джерелами сильно варіюється. Так, на допиті в суді служниці графині зізналися у вбивстві 30−40 дівчат, інші говорили про 50. Але, знову ж таки, ці дані були отримані слідчими після багатогодинних тортур підозрюваних, тому достовірними бути не можуть. А щоденник, у якому йдеться про 650 жертв, нібито, безслідно зник. А, може, він і зовсім не існував?

Так чи інакше, історія Ержебет Баторі стала легендою, в якій немає свідків, немає доказів і навіть немає спогадів, які якимось чином могли б пролити світло на те, що сталося з нею насправді.

І ця кривава історія, звісно, кидає тінь і на Софію Баторі з замку Паланок. Так вже працють міфи та легенди.

Найвідоміші і цікаві володарі замку Паланок

Від легенд я хочу перейти до справжніх неймовірних фактів про володарів замку.

Ілона Зріні - історія кохання та 27 місяців оборони замку

Героїня національного визволення Хорватії та Угорщини у ХVIІ столітті від абсолютистського правління членів правлячої династії Габсбургів. Знаменита вона тим, що два роки змогла утримувати Мукачівський замок від захоплення переважаючим австрійським військом.

За це польський король назвав її найсильнішою жінкою Європи. Своє захоплення виказували їй Людовік ХІV та османський султан Мехмед ІV.

Народилася 1643 році в сім'ї правителя Хорватії Петра Зріні та Катарини Франгепан, нащадків старовинних аристократичних родин. Життя Ілони Зріні збіглося із складним політичним періодом, коли Угорщина була поділена між австрійськими Габсбургами, турецьким султаном і трансільванськими князями.

Ілона з угорської означає «світла». Ілона Зріні отримує прекрасну освіту. Досить сказати, що вона знала угорську, хорватську, німецьку, словацьку, сербську, польську, французьку мови, вивчила латину та давньогрецьку, мала пізнання в галузі риторики, юриспруденції, математики, літератури, писала вірші та сонети. Життєва ситуація пізніше змусить її вивчити фортифікацію та військову справу. На той час отримати таку освіту міг не кожен.

А ще вона була дуууже красивою. Ілону називали «незрівнянною красунею». І можна уявити, скільки було в неї шанувальників. Тож у неповні 17 років Ілона виходить заміж за трансільванського князя з вельми королівськими амбіціями Ференца І Ракоцці.

Хоч шлюб укладено за рішенням батьків сучасники говорили про безмежну любов Ференца до своєї чарівної дружини.

Рід Ракоці був вельми амбітним, наприклад, один із Ракоці претендував на польський престол і з цією метою вів переговори з Богданом Хмельницьким, та й пізніше вони співпрацювали. Чоловік Ілони підтримував політичні погляди її батька і боровся за незалежність угорського народу.

Так сталось, що перший чоловік Ілони вмирає, вона стає повноправною володаркою замку та виходить вдруге заміж. І тут починається найцікавіше. Бо ця історія кохання збурила тоді всю Європу і навіть Туреччину.

Ілоні тоді було вже під 40, в неї було 3є дітей від першого шлюбу, але вона залишалася блискучою красунею. Новим обранцем стає ватажок куруців («хрестоносців») князь Імре Текелі (Тьокьолі - так, на старовинний лад, правильно вимовляється його прізвище, що пишеться Thukulу), який був на 14 років молодший за неї.

«Весілля 39-річної Зріні та 25-річного Тьокьолі відбулося в замку Паланок 15 червня 1682 року. За 8 днів гості з'їли 10 відгодованих биків, 36 телят, 20 свиней, 80 овець, чотирьох оленів, 10 косуль, шість диких кабанів, дві лані, 50 фазанів, 70 індиків, 250 перепілок, 160 куріпок, 120 качок, 150 селезнів, 8 центнерів риби, 50 центнерів меду й цукру. Випили: 130 бочок червоного і 150 бочок білого вина, 40 бочок пива і 25 малих бочок польської горілки».

Всі легенди розповідають про кохання з першого погляду, але існує думка про те, що це одруження було дуже вигідне політичним елітам того часу і Ілону до того підштовхнули.

Окремо варто зупинитися на весільному подарунку від нареченого
Ілоні. Тривалий час дослідники не знали про існування такого дарунку. За звичаями тих часів він був обов’язковим і у своєрідній символьній формі засвідчував ставлення нареченого до нареченої. Тобто були певні компоненти, що фігурували / зображувалися на весільному подарунку.

Отож про весільний подарунок. Відносно недавно угорський
мистецтвознавець Андраш Сіладї висловив сміливу думку, що емальована підвіска із колекції Естергазі (зберігається у музеї прикладного мистецтва Будапешта), саме і є весільний подарунок Текелі.

Цей дарунок вказує на політичні, матеріальні, практичні аспекти шлюбу, адже на ньому зображено не звичний для закоханих символ Купідона або серця пробитого стрілою, а Меркурія — символ практичності.

Дійсно достойний княгині і графа весільний подарунок зробив
піджупан комітату Гемер Іштван Дьондьоші - барокову поему на 1992 рядки

Віршований твір в традиційній для барокової поезії алегоричній формі розповідає про Текелі та Ілону Зріні. Головні персонажі Марс і Венера, тобто Імре Текелі і Ілона Зріні. Автор не шкодував похвальних слів і прославлення аристократичних осіб. Отже, Ілону Зріні та Імре Текелі для прийняття важливого рішення про шлюб підштовхнули політичні мотиви.

Як би там не було, але кохання своє вони пронесли через всі випробування життя, а їх було предостатньо.

Армія Текелі успішно боролася з військом Габсбургів, і йому навіть вдалося заснувати 1680 року в північних комітатах Угорщини власне незалежне князівство. Але ця боротьба закінчилася поразкою, і князь Текелі був змушений тікати в османську Туреччину, залишивши свою дружину Ілону Зріні та дітей в обложеному ворогами замку.

Габсбурги негайно цим скористалися і відрядили 12-тисячне військо під проводом досвідченого генерала Енеаса Капрарі, щоб втихомирити непокірну княгиню, а заразом і замок відібрати. Цій армії Ілона змогла протиставити лише 2 тисячі гвардійців і кілька сотень селян. Майже 3 роки, з 1685-го до 1688-го, ця цитадель витримувала облогу австрійських найманців, а її господиня, вдягнувшись у шолом і панцир та ведучи за руку дітей, щодня обходила кріпосні стіни.

Невтомна й енергійна Ілона Зріні не спала і не відпочивала. Вона займалася передислокацією артилерії з одного бастіону на інший, точно визначаючи найбільш важливу ділянку оборони, розподіляла між солдатами й оборонцями зброю та боєприпаси, разом із комендантом Андрієм Радичем та іншими офіцерами брала участь у плануванні й організації оборони та вилазок розвідників, перев’язувала поранених у лазареті, вела заспокійливі розмови з жінками й дітьми, брала участь у приготуванні їжі для солдатів і сама її роздавала, була натхненницею бойових оборонних дій, ночами контролювала пости й дозори, вивчала військову справу й балістику, навчала й виховувала своїх дітей — Юліану й Ференца, майбутнього ватажка угорського народу за свободу й незалежність від австрійського ярма й національного героя угорського народу.

Найгрізнішою зброєю цієї жінки була її краса: за однією з легенд, коли вона виходила на фортечні стіни, австрійські солдати відмовлялися стріляти, у них на таку красу рука не піднімалася. Взагалі легенд про облогу замку Паланок є безліч. Згідно однієї з них, захисники фортеці роздобули зброю і боєприпаси в сусідньому Львові, вимінявши її на коштовності Ілони. Була навіть випущена ювілейна колода карт, трефова дама в якій мала риси обличчя Ілони Зріні.

Зрозумівши, що облогою Зріні не перемогти, австрійські генерали вдались до хитрощів: підробили лист від імені Імре Текелі, в якому він начебто просить дружину припинити опір. І тоді хоробра Ілона підписала акт про здачу фортеці. Вона одразу стала полоненою. Її відвезли до Відня, а там розлучили з дітьми і ув’язнили в монастирі святої Урсули. Лише в 1692 році вона отримала свободу. Її було обміняно на полоненого австрійського генерала. Вона назавжди покинула батьківщину і поїхала до свого чоловіка в Туреччину, де й прожила з ним до кінця життя.

Принизлива церемонія капітуляції Ілони Зріні збережена на великому полотні, яке сьогодні знаходиться в експозиції Мукачівського замку. Генерал Капрара, закинувши ногу на ногу, сидить в низькому кріслі, а перед ним стоїть велична жінка з дітьми — Ілона Зріні, її дочка Юлія і малолітній син, майбутній Ференц ІІ Ракоці.

Хоча Ілона була протестанткою, її насильно постригли в черниці. Але тут нарешті втрутився султан: немов намагаючись спокутувати свою провину за увязнення Текелі, він добився звільнення Ілони, а, коли вона приїхала до Туреччини, нагородив її спеціальною грамотою — атмане. Це єдиний в історії Туреччини випадок нагородження жінки.

«Ця жінка послана Аллахом тим невірним псам, щоб показати, як треба воювати і захищати», — сказав султан.

Польський король Ян Собеський назвав Ілону «найсильнішою жінкою Європи», у Франції випускалися присвячені їй листівки-гравюри.

Спершу Ілона жила з чоловіком в Галаті - європейському районі Стамбула.

Потім султан Ахмед ІІ подарував їй гарний будиночок в мальовничому селі Каратепе поряд з Ізмітом, навколо якого був квітучий сад. Там минули останні роки життя Ілони Зріні, чоловік якої продовжував воювати на боці османська армії проти Габсбургів в Угорщині.

У Туреччині Зріні та Текелі пробували народити дітей, адже спадкоємців у них так і не було. Під час облоги замку у неї стався викидень (упала на живіт після гарматного залпу). В 52 роки вона знову завагітніла, але нащадку від цього палкого кохання все ж не судилося з’явитися. Вона втратила і другу ненароджену дитину.

Померла 60-річна Ілона Зріні після хвороби, яка її прикула до ліжка, 18 лютого 1703 року, не доживши кілька місяців до початку визвольної війни Угорщини проти австрійців, яку очолив її син — Ференц ІІ Ракоці. Про смерть угорської княгині у маєтку коло Ізміта світові оголосили висловом: «Квітучий сад втратив найшляхетнішу квітку».

Граф Текелі вирішив влаштувати дружині пишні похорони, але не мав на це достатньо грошей. Фінансову допомогу йому надав французький посол у Стамбулі Шарль де Ферріоль. Адже його король — Людовік ХІV високо цінував заслуги Ілони Зріні у боротьбі проти спільного ворога — Габсбургів.

За підтримки французів та сприяння нового султана Ахмеда ІІІ — засновника епохи тюльпанів в Османській імперії, тіло княгині доставили морем до Галати. Ілона Зріні заповіла поховати себе у тамтешньому костелі єзуїтів св. Бенедикта — найстаршому католицькому храмі Стамбула, який заснували ще 1427 року.

«З тих пір, як османи заволоділи Константинополем, у ньому не було нічого примітнішого за те, що відбулося на похороні княгині Зріні»

В 1906 році її прах разом з прахом Імре Текелі було перевезено з Ізміту і перепоховано в Кошице.

Угорська «Бастилія» — найсуворіша в’язниція Австро-Угорської імперії

З 1703 по 1711 роки замок був оплотом національно-визвольної війни угорського та всіх інших народів, що населяли Закарпаття, проти австрійської влади. Очолив війну син Ілони Зріні Ференц II Ракоці.

Після поразки визвольної війни замок поступово втрачає своє стратегічне значення. 1782 року тут відкривається політична в’язниця Австрійської монархії, в якій протягом понад 100 років перебувало понад 20 тисяч в’язнів. У липні 1847 року замок-в'язницю відвідав відомий угорський поет Шандор Петефі.

Угорська «Бастилія» — така назва закріпилась за замком в часи перебування в його стінах в’язниці. Відомі європейські політичні діячі закінчили тут свої дні в ланцюгах, втекти з міцних мурів не вдалося жодному в’язню.

В період 1782 по 1896 роки тут діяв спочатку склад, а потім політична в’язниця. Подейкують, що ім'я в’язнів, яких тут тримали повідомляли тільки після їх смерті. За більше ніж 100 річну історію в’язниці тут побували більше 20 тисяч в’язнів. І жодному не вдалось втекти.

Подейкують, що в один рік в’язнів годували тільки морквою, яка тоді дуже вродила і була дешевшою за хліб. Від цього у полонених збільшувався вміст кератину в організмі і їх шкіра набувала жовтушного вигляду.

Тут є автентична тюремна vip-кімната, в якій наприкінці 18 століття відбував ув’язнення письменник та ідеолог угорського Просвітництва Ференц Казінці. Постать настільки важлива для угорців, що на відкриття експозиції в Паланок приїжджав мер Будапешта.

1896 року в’язницю в замку було ліквідовано. Замок поступово занепадав і руйнувався.

Історія замку Паланок строката, ним володілі і русини, і угорці, і австрійці. Зрозуміло, що угорські імперці не полишають мрій про Закарпаття.

Наприклад, в 2008 в замку зявився орел-турул, який є символом військової потуги Угорщини. Монумент мав символізувати 1100-річчя приходу угорських племен до Карпатської низовини. Але потім здоровий глуз переміг і угорського орла таки замінили на тризуб.

За всієї поваги до минулого, важливіше те, що відбувається тут і зараз. Сьогодні, наприклад, 128-ї штурмова Закарпатська бригада, захищає українську державність на сході країни.

• Preply — Вивчай англійську онлайн! Я зараз покращую свою розмовну англійську і вам раджу цей сервіс. Знайшла класного вчителя з Південної Африки за 115 грн/50 хвилин.

• letyshops — Ти теж можеш купувати онлайн в 2425 магазинах з кешбеком. А потім виводити гроші на банківську карту або рахунок мобільного телефону

• Monobank — спробуйте зручний мобільний банк для громадян України. При реєстрації за моїм посиланням отримуєте на рахунок карти 50 грн. Легко знімати готівку, розвинена система кешбек, хороша служба підтримки. Реєструватися краще з телефону.